Учасник дивізії СС "Галичина" 94-річний Володимир Клос 45 років прожив у США. З 2006-го мешкає у місті Городок на Львівщині. Своїми спогадами про Другу світову поділився в інтерв'ю журналу "Країна".
"Про війну прочитав у газетах. 7 вересня 1939-го пас корови і помітив у небі зо 5 літаків. Упали 4 бомби. Як літаки полетіли далі, я повернувся до корів. Наші були цілі, а сусідські – вбиті. Ще загинули кілька людей. Тоді саме вступили німці до Любачева", - розповідає Володимир Стефанович.
"За тиждень німці відійшли і ввійшли червоноармійці. На них була брудна обдерта уніформа, дивні шапки. Їхні коні були худі. Половина солдатів – азіати. Співали пісню "На разведку он ходил, много пленных приводил".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Замість одного вбитого польські історики писали 100" — ветеран УПА про Волинську трагедію
Коли розпочалася війна, навчався у гімназії. Мав 15 років. Утік до сусіднього села Чесанова, де намагався знайти роботу. Як повертався додому до батьків, то його ледь не убили радянські солдати.
"Йшов полями за кілометр від умовного кордону. Над вухом засвистіли кулі. За мною бігли 2 вояків. Схопили і сперечалися між собою, що зі мною робити. Зрештою сказали: "Вставай і давай назад. Живи у германів, а то уб'ємо, як собаку".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Чую, шапка від пострілу злетіла з голови" - 96-річний ветеран УПА про свій перший бій
Радянські партизани були нелюдами. Часто грабували й ґвалтували жінок. У одного священика в нашому районі, який мав 3 доньок, 2 із собою забрали. Їх ґвалтували, а потім скрутили дротом і у рів кинули, розповідав стрілець УПА 96-річний Петро Мартинюк.
4 
1
Коментарі