12 вересня 1921-го у Львові, в заможній родині поляків єврейського походження, народився майбутній письменник-фантаст та філософ Станіслав Лем. Вважають, що насправді Лем народився 13 вересня та через забобонне ставлення до числа батьки записали датою саме 12-те.

Мати була домогосподаркою й займалася початковою освітою сина. Батько-лікар забезпечував родину. Жили в триповерховому будинку на вул. Браєрівській – тепер Богдана Лепкого, неподалік собору Святого Юра, університету та єзуїтського парку - тепер ім. Івана Франка.

Змалечку Станіслав часто хворів на ангіни, бронхіти, мучала метаморфопсія - спотворення зорового сприйняття. Але батьки робили усе можливі для єдиного сина. У 4 роки навчили його писати.

"Перший лист я написав батькові зі Сколе, куди поїхав із матір'ю, – згадував письменник. – Повідомлення лаконічне, про самостійне випорожнення у справжньому сільському кльозеті з діркою у дошці. Але я приховав, що тоді ж у мене випали туди ключі господаря".

Сам хлопчина ріс непосидючим. Щоб нагодувати батько мусив розважати його відкриванням і закриванням парасольки. Коли залишався без нагляду шукав і їв усі солодощі, які знаходились удома. Любив кавові карамельки, обрізав потрохи ножем випічку, а "знаряддя злочину" ховав. З батькової скриньки з грошима тягнув шоколадки, які той привозив із Варшави. Подорослішав закохався у халву.

"Вабила цукерня Людвига Залевського, – писав у "Високому замку" про заклад на Академічній. – Ніде у світі не бачив вітрин, оздоблених з таким розмахом. Наче велика сцена, на якій кілька разів на рік змінювалися декорації. Якісь Рубенси цукерництва втілювали на ній свої фантазії. Особливо перед Різдвом і Великоднем. За вітринами поставали дивовижі, застиглі в мигдалевій масі та шоколаді".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Станіслав Лем обізвав дурнем російського режисера Тарковського

Багато у дитинстві переживав через "нещасливе кохання".

"Спершу була Міля, наша праля. Мені було років зо п'ять, і згідно з тодішніми звичаями, я негайно збирався одружуватися, – згадував Станіслав Лем. – Потім я закохався в учительку з початкової школи. Якось вона відлупцювала мого сусіда по парті. Коли було 8 років, зненацька завітавши до кухні, батько захопив мене за щипанням задка нашої служниці. Знічений, він лише сказав: "Ой, перепрошую!" – й одразу ж вийшов".

Навчатися батьки віддали хлопця до гімназії імені Кароля Шайнохи. Там вивчав математику, історію, географію, фізику, латинську та польську мову. На уроках останньої писав дуже гарні твори за що вчителька ніколи не викликала до дошки. Користувався цим і погано вчив уроки. Якось не зміг пов'язати задану тему зі своїми зацікавленнями. Списав опис Венери з книжки професора Виробека. У спогадах констатував, що початком його кар'єри письменника став звичайнісінький плагіат. Також у гімназії відвідував уроки військової підготовки, де за спогадами напередодні Другої світової готували радше до Франко-Пруської війни 1870-го.

Дитинство Лема у Львові було щасливим. Обожнював відвідувати Високий замок, парки, цукерні, кав'ярні, атракціони із розвагами, кіно, автомобільні перегони. Навесні 1939 року склав випускний іспит у гімназії та готувався продовжити навчання в політесі, позаяк захоплювався винахідництвом і конструюванням, хотів стати вченим.

Та згодом розпочалася Друга світова війна. Польщу атакували німецькі і радянські війська. З їх приходом завершилось безтурботне життя. Родина Лема вижила під час Голокосту. Після війни разом із нею покинув Львів назавжди та попри це, усе життя називав себе львів'янином.

Більше про Станіслава Лема читайте у журналі "Країна"

×