27 грудня 1932-го в СРСР видали постанову "Про встановлення єдиної паспортної системи і обов'язкову реєстрацію паспортів". Підписали голова ЦВК Михайло Калінін, голова РНК В'ячеслав Молотов та секретар Авель Енукідзе.
"З метою кращого обліку населення міст, робітничих селищ і новобудов і розвантаження цих населених місць від осіб, які не пов'язані з виробництвом і роботою в установах чи школах і не зайнятих суспільно-корисною працею (за винятком інвалідів і пенсіонерів), а також з метою очищення цих населених місць від куркульських, кримінальних і інших антигромадських елементів, Центральний виконавчий комітет і Рада народних комісарів Союзу РСР постановляють:
1. Встановити по Союзу РСР єдину паспортну систему.
2. Ввести єдину паспортну систему з обов'язковою пропискою по всьому Союзу РСР протягом 1933 року, охопивши в першу чергу населення Москви, Ленінграда, Харкова, Києва, Одеси, Мінська, Ростова-на-Дону і Владивостока.
3. Доручити РКН РСР встановити терміни і черговість введення у всіх інших місцевостях Союзу РСР.
4. Доручити урядам союзних республік привести своє законодавство у відповідність з цією постановою", - йшлося в документі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Жителів сіл прирівняли до городян
Паспорт були зобов'язані отримати всі громадяни СРСР з 16 років. Діяв він від 5 до 10 років та друкувався двома мовами: російською та мовою республіки громадянина. Селянам документ не видавали, їх прикріпили до колгоспів. У паспорті зазначалися: дата народження, національність, примітка про військову службу, сімейний стан та місце проживання. Стала обов'язковою і фотографія з печаткою.
Більшість селян не змогли отримати паспортів, що ставило їх у велику залежність від місця проживання. Не маючи власних засобів для існування, селяни не могли поїхати до міста, щоб отримати роботу чи знайти дефіцитний товар.
Коментарі