Вії крутили ножицями, а зачіску фіксували пивом і цукром

Автор: Фото з сімейного архіву Олени Сухенко

Першу зафіксовану зачіску 62-річна Олена Сухенко з Черкас зробила 1968-го. Училася тоді на моторщицю в училищі у Полтаві.

— Модними тоді були стрижки, буклі, чіпляли шиньйони. У мене була стрижка, — згадує. — З лаком для волосся важко було. Дівчата в гуртожитку навчили, як можна зафіксувати накручене на бігуді волосся. Туалетним милом намилювали руки до піни. А тоді отак легенько зверху руками. Як волосся висихало, зачіска трималася. Навіть на вітрі.

Був ще один спосіб — розводили у воді цукор.

— На цукор крутили навіть локони, — каже Олена Сухенко. — Накрутиш звечора і спиш з бігудями – залізними чи пластмасовими. Вранці розкрутиш, а воно так і тримається.

Згодом популярним фіксатором зачіски стало пиво. Ним теж змазували волосся й накручували на бігуді. Тримали до висихання. Коли розкручували, зачіска трималася, але пахла пивом. Перебивали парфумами. Взимку під хустки підкладали бабети, щоб хустка тримала форму. Тоді ж шапок ще не носили.

У гуртожитській кімнаті, де жила Олена, було 12 дівчат.

— На всіх була одна плойка й одне здорове дзеркало. Як ішли на танці чи на побачення, стоїмо до нього в черзі. Одна накрутила, друга... А на роботу — як нашкріб, так і побіг, — сміється.

Вії фарбували "Ленінградською тушшю", коштувала тоді копійки.

— Котрі дівчата мали вії не закручені, крутили ножицями, — продовжує Олена Іванівна. — Прикладали тупим кінцем до вій, піджимали і тримали з хвилину. Далі треба було швидко фарбувати, бо розкрутяться. То ото плюнеш у туш, щіточкою швидко намазуєш і — по віях. Тоді стирчить так як треба. Помада в мене була за 22 копійки, маленька — як теперішні пробники. Пудра була розсипна, називалася "Лебединий пух". Дезодорант був у дефіциті. Якось пощастило мені купити польський шариковий. Так він у мене був років з десять. Користувалася лише в екстрених випадках — як ішла десь у гості чи на побачення.

Сережки в моді були "циганські" — з простого жовтого металу.

— Я вуха сама собі проколола, — згадує Олена Сухенко. — Поставила косметичним чорним олівцем на вухах крапки. Загострила вушко сережки бруском. Одеколоном протерла. Стала перед дзеркалом — і тільки хрусь, проколола одне, тоді й друге. Якось і зажили швидко.