Останній кошовий отаман Запорозької Січі 112-річний Петро Калнишевський помер у Соловецькому монастирі 13 листопада 1803 року. В ув'язненні перебував з 1776-го.
Після руйнування Січі російськими військами, отамана хотіли засудити до смертної кари в Москві, але, враховуючи його заслуги перед державою, вирок змінили засланням на Соловецькі острови.
Скарбниця виділяла на утримання кошового 365 руб. на рік, тоді як іншим в'язням видавали по 10. Кошти Калнишевський витрачав на ремонт своєї келії-камери, звідки на вулицю його виводили не часто. Решту грошей віддавав монастиреві, як пожертву, за що його дуже поважали ченці.
Стверджували, що в ув'язненні він здичавів, став похмурим втратив зір, у нього виросли великі звірячі нігті, довга борода і одяг розпадався. Натомість поморяни, які бачили отамана безпосередньо, згадували, що виглядав здоровим та широкоплечим, носив червоний кафтан. Розмовляв "не так чисто, як по-російськи" - українською. Пізніше постарів та схуд, мав сиве волосся, не надто довгу білу бороду, одягався в синій сюртук..
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Так Петербург набрид, що хочеться застрелитися"
1801 року до влади прийшов імператор Олександр I. Оголосив в'язням амністію. Повідомив про це кошового архімандрит Соловецького монастиря Іона.
"Не можу наважитися пуститися в далеку дорогу, а залишок днів моїх хочу присвятити служінню Єдиному Богові у блаженній самоті, до якої за 25 років мого перебування тут абсолютно звик, в обителі сій чекатиму зі спокійним духом кінця мого життя", - відмовився він. Незабаром помер.
Довгий час українці вважали, що Калнишевського заслали на Дон. Одну з народних пісень у праці "Запорожжя в залишках старовини і переказах народу" подав історик Дмитро Яворницький. У найбільш поширеній варіації слово Дін замінено на Січ.
"Ой полети ти, чорна галко,
Та на Дін риби їсти;
Та принеси, та принеси ти , чорна галко,
От Калниша нам вісті!
- Та вже ж мені не летіти
на Дін риби їсти,
Та вже ж мені не носити
Од Калниша вам вісті!"
Вперше на справжні сліди Калнишевського натрапив у XIX ст. висланий з України Петро Єфименко - чоловік історикині Олександри Єфименко. У монастирі збереглась лише його могильна плита.
На Запоріжжі козаків і посполитих разом з жінками проживало 59 637 осіб згідно з переписом 1775 року. 3 серпня 1775-го Катерина II видала маніфест, яким офіційно оголосила про ліквідацію Запорозької Січі. На кілька місяців раніше вийшов наказ про термінове переправлення Чорноморського козацького війська на Кубань, який підписала імператриця.
Суходолом і морем було переселено 8200 козаків, які створили 40 куренів. Загалом разом із родинами за 1792 рік перевезли приблизно 25 тис. українців. Землі запорожців стали роздавати російським та українським поміщикам.
2 
1
Коментарі