Перший словник української мови "Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє" Памви Беринди вийшов 20 серпня 1627-го. Цей словник є найбільшим досягненням староукраїнського словникарства.

Письменник Памво Беринда здобув у Львівській братскій школі, опанував давньоукраїнську та давньогрецьку мови. 1617-го переїхав до Києва, де видав "Номоканон" - збірник церковного права. Разом із гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним та єпископом Іовом Борецьким 1620-го зустрічав у Києві делегацію константинопольського патріарха Феофана.

У Києві Памво Беринда видав власним коштом твір всього життя - "Лексикон словено-роський та імен толкованіє". Він працював над ним 30 років.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Авторів українського словника звинуватили в націоналізмі

Праця складається з 2-х частин і розміщена на 475-ти сторінках. Там витлумачено українською мовою 6982 слова церковнослов'янською мовою. У передмові автор зазначив, що слов'янська мова має багато "темних" слів, тому він взявся за їхнє пояснення старою українською мовою.

При складанні словника Беринда застосував усі основні засоби наукового опрацьовування матеріалу. Це паспортизація реєстрових слів, подання цитат, ремарки, вказівки на фразеологізми, зауваження про етимологію слова, орфографію, відсильні ремарки тощо. Роботу присвятив спудеям, тобто студентам.

Памво Беринда помер 23 липня 1632-го. Похований друкар у Києво-Печерській лаврі.

×