Українського педагога Василя Сухомлинського комуністи вважали чудернацьким і називали "Ісусиком" за ідеї доброти, милосердя і прощення. Про це згадує в інтерв'ю журналу "Країна" його дочка Ольга Сухомлинська.

"Найцінніші речі, які лишилися від батька, - це його рукописи і листи. Те, що написано його рукою. У листах він значно більше розкриває себе як особистість, ніж у своїх педагогічних творах. Більш відвертий, різкий міг бути. Два листи написав і до Хрущова, один – проти запровадження шкіл-інтернатів. Хрущов же був великий мрійник – придумав, як у 1917 році, відмінити сім'ю і передавати дітей на виховання спеціальним органам. Вважав, що після року дітей треба забирати з сімей і виховувати у державних яслях і школах-інтернатах. Держава має виховувати дітей, а матері нехай ідуть працюють на виробництві. Батько у відповідь на це написав Хрущову різкого листа зі словами: "Сім'ю не можна замінити нічим". Відповіді не отримав.

Йому стільки писали листів з усіх куточків Союзу! І він відповідав на кожен лист. Хай там 2-3-слова, але все-одно: дітям, піонерам, студентам. І звичайно було серйозне листування з письменниками і педагогами.

 

У 1968 році Сухомлинський опублікував у "Літературній Україні" статтю "Джерело невмирущої криниці". Називав таким джерелом, на якому має вибудовуватися виховання і освіта, мову. Сухомлинський писав, що не можуть бути дві рідні мови, що мова, як мати, для людини одна. І це було настільки своєчасним, що він тоді отримав відгуки з різних куточків Радянського Союзу.

Ще в 1961 році батько написав книгу "Духовний світ школяра". Його критикували: "Що таке "духовність"? Це попівське слово". Але він його дуже часто вживав.

В Києві цензура забороняла майже все. Тут вона була значно суворіша, ніж у Москві. Тут дмухали на холодне, боялися прогнівити всесоюзне партійне керівництво і про всяк випадок забороняли все. Тому батько друкувався багато у Москві – у видавництвах "Учпедгиз". "Педагогика".

Я переконана, що батько ховав свої справжні думки за комуністичною риторикою, якої у нього досить багато. Але коли її відкинути, там проступають нові, оригінальні ідеї, взагалі не притаманні радянській педагогіці: іти на природу, звертатися до душі. Багато ідей Сухомлинського увійшли до нової української школи, але творчо переосмисленими.

 

Партійці вважали його чудернацьким, називали "Ісусиком" за ідеї доброти, милосердя і прощення. Але він при цьому говорив, що комунізм – це добре, і вони не мали до чого причепитися. Навіть при тому, що батько стверджував: основне – дитина й особистість, а не колектив. Колектив, на його переконання, може бути якісним тільки тоді, коли буде складатися з яскравих особистостей. Мені здається, що він ховався. За його словами про комунізм треба дивитися, що написано далі. Часто – абсолютно протилежні до комунізму речі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Василь Сухомлинський мав аскетичний побут і працював ночами

Звичайно, батько романтизував комуністичні ідеї, сприймав їх ідеалістично. Хоча в листах він уже починав говорити про паростки подвійної моралі у суспільстві.

Пізніше, коли батька вже не стало, ми з братом знайшли серед його книг самвидав "Інтернаціоналізму чи русифікації" Івана Дзюби. Він нам нічого не говорив, але вона була серед книг у шухляді його письмового столу", - згадує Ольга Василівна.

Інтерв'ю з Ольгою Сухомлинською читайте в журналі "Країна".

×