Родина відомого українського педагога Василя Сухомлинського тривалий час жила у шкільному приміщенні ПавлишськоЇ середньої школИ, де Василь Олександрович був директором - згадує дочка педагога Ольга Сухомлинська. Спогадами про батька вона поділилася в інтерв'ю журналу "Країна".
"Моя мама росіянка, Ганна Іванівна Дєвятова. Батьки познайомилися під час війни, в Удмуртії на Уралі. Батька після серйозного осколкового поранення комісували і призначили директором школи в селі Ува під Іжевськом в Умуртській АРСР.
Там батьки й одружилися. У 1944 році вони повернулися в Україну. Німці тільки-но відступили. Коли Василь Сухомлинський їхав з Уралу, його відмовляли повертатися: "Там усе розбито, там нема нічого. Хай відбудують, а потім ви повернетеся". Батько ж ледве дочекався звільнення, почав клопотатися про отримання дозволу для себе і дружини. Їхали в Україну тільки вночі, тому що вдень ще бомбили залізничні колії.
Сухомлинський зразу ж обійняв посаду завідувача районним відділом освіти. Маму призначили директором школи, хоча вона української взагалі не знала. Але у неї був плюс для районних керівників - не була на окупованих територіях.
Мама все життя російською спілкувалася. Батько був з гумором, підсміювався над маминою українською вимовою. Вона, як усі питомі росіяни, не могла вимовити багатьох українських слів. Мамі батькові підсміювання не подобалися. Тому діти, я і брат, зростали у двомовній родині, але Україна стала для мами справжньою батьківщиною, вона ніколи не почувалася в Україні "москалькою", читала українською і знала українську культуру.
В Павлиші ми жили в директорській квартирі у шкільному приміщенні, збудованому ще за часів земства, де передбачалися і квартири для учителів. Зараз, коли я там буваю, думаю: як ми там жили? Я виросла під звук шкільних дзвоників і суцільних педрад. Батьки обоє викладали у нашій школі: батько - історію, українську мову й літературу, суспільствознавство, а мама - російську мову і літературу.
Наш побут був аскетичний. Кабінету в квартирі батько свого не мав. Через стінку був його шкільний кабінет директора, і тому він постійно засиджувався там. Але одна кімната в квартирі була відведена під бібліотеку – вся в книгах, аж до триметрової стелі.
Сухомлинський дуже рано вставав і до початку уроків працював над своїми книгами. Писав. Перед заняттями, якщо була добра погода без дощу, він стояв біля воріт школи і дивився, з яким настроєм діти йдуть на уроки. Мав таку звичку. У дощ чи вітер зустрічав дітей у шкільному вестибюлі біля сходів на другий поверх.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Український геній передбачив екологічні проблеми ще 50 років тому
У 1968 році на 50-річчя батькові дали Героя Соціалістичної Праці. Приїхали з області: "Василю Олександровичу, до вас гості приїдуть. Треба б вам меблі поміняти". А у нас вдома всі меблі були ще шкільні – з бірками школи. Тоді маму відправили в Кіровоград, і вони вибирала там меблі. Привезла тоді гарнітур, який стоїть у батьковому музеї і зараз" - розповіла Ольга Сухомлинська.
Інтерв'ю з Ольгою Сухомлинською итайте в журналі "Країна".
У Павлиській школі Василь Сухомлинський спочатку викладав історію, суспільствознавство, українську мову й літературу у старших класах. Працюючи з підлітками, помітив, що серед них майже не було відмінників, хоча в молодших класах багато хто з них вчився на "п"ятірки". Тоді Сухомлинський став брати першокласників і доводити їх до сьомого класу. Намагався зрозуміти, чи діти з віком стають лінивішими або здібності їхні погіршуються й чи винні в цьому вчителі. Потім навіть узявся працювати з дошкільнятами, які готувалися йти до школи, у "зеленому" класі — спеціальній альтанці біля шкільного виноградника.
Вивчаючи індивідуальні особливості учнів, а також умови життя, у яких вони зростають, результати спостережень записував у щоденник. Невдовзі з"явилися його праці "Серце віддаю дітям", "Павлиська середня школа", "Жива вода криниці", "Народження громадянина".
2 
1
Коментарі