Городище 16 століття, розташоване на північному березі озера Онтаріо, було культурним і економічним центром свого часу. До такого висновку дійшли вчені з Канади, підбиваючи підсумки дев'ятирічної роботи з вивчення археологічної пам'ятнки.
"Це найбільш велике індіанське поселення того часу, - розповідає доктор Рон Вільямсон (Ron Williamson) з університету Торонто. - Археологи, які вперше відвідали городище і побачили все на власні очі, захоплюються його розмірами".
Городище Ментл (Mantle) є поселенням індіанського племені гуроном.
Ця археологічна пам'ятка була виявлена в 2003 році на території муніципалітету Уітчерч-Стауфвіл (Whitchurch-Stouffville), поруч з Торонто.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мармур Ніки Самофракійської потемнів
Поселення, оточене потрійним частоколом, складалося з декількох площ, а також безлічі так званих довгих будинків.
Матеріалом для будівництва таких будинків слугувала найміцніша деревина - клен і кедр. При середній ширині в шість метрів, довжина будівель варіювалася від 12 до 49 метрів. Дах, що досягав висоти шість метрів, покривали корою кедра або в'яза.
Хоча загальна кількість виявлених будівель дорівнює 98, на піку свого розвитку городище могло похвалитися не більше ніж 55 будинками. Справа в тому, що частина будинків була створена на основі більш старих будівель, які вийшли з ладу.
За окремими останкам обгорілої деревини археологи роблять висновок, що в місті працювала ефективна система пожежогасіння, яка забезпечувала своєчасну ліквідацію вогнища загоряння.
У часи, коли в поселенні кипіло життя, в городищі проживало близько 1500-1800 осіб.
За підрахунками фахівців потреба міста в оленячих шкурах доходила до 7 тисяч одиниць щорічно. Такий попит забезпечували мисливські угіддя, що покривають територію радіусом в 40 кілометрів навколо поселення.
За час розкопок археологами було виявлено більше 200 тисяч одиниць різних артефактів.
Унікальним свідченням найбільш раннього контакту європейців та індіанців, фахівці називають дві мідні намистини, а також залізне знаряддя.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вчені дослідили найдавніший живопис Австралії
Долю знаряддя, яке при більш ретельному вивченні виявилося частиною виготовленого з кованої м'якої сталі сокири, вдалося простежити до місця його виготовлення.
Виходячи з особливостей знахідки, фахівці вважають, що вона була привезена до Північної Америки в 16 столітті з території північної Іспанії баскськими китобоями, які промишляли в гирлі річки Святого Лаврентія.
Велика кількість керамічних виробів, що відносяться до культур п'яти племен ірокезів (сенека, кайюга, онондага, онейда і мохаук) дозволяють вченим зробити висновок про те, що поселення було регіональним торговим і культурним центром.
"Коли бачиш таке велике, добре організоване співтовариство, на думку спадає аналогія з містами Середньовіччя, також захищеними потужною огорожею, - розповідає доктор Дженніфер Берч (Jennifer Birch) з університету Джорджії. - Форми соціальної організації збігаються між собою, відрізняються лише культури".
5 
1
Коментарі