До приходу колоністів в Африку (XVIII-XIX ст.) головна роль у вихованні належала гріотам – старцям, які від покоління до покоління передавали пісні, перекази, легенди.
Віце-президент африканської ради в Україні Діалло Ісса Садіо поділився про історію та роль старців у вихованні в інтерв'ю журналісту Gazeta.ua.
Діалло Ісса Садіо народився в Гвінеї (Західна Африка). В Україні проживає майже 30 років. Одружений на українці. Обожнює українську кухню, а особливо борщ. Займається бізнесом.
Освіта й виховання дітей, молоді відбувались в усному вигляді, методом переказів та спостереження.
В обов'язки гріотів входило не лише розповідати про минуле, а ще й повідомляти останні новини, чутки, плітки. При відносній ізольованості сільських общин, гріоти часто були і є зв'язком із зовнішнім світом.
Гріот не тільки мав знати багато історичних подій без похибки, він також повинен був вміти співставляти їх з сучасними подіями, випадковими збігами та ситуаціями. Його мудрість була вражаючою, а знання місцевої історії чудове, - розповів Діалло Ісса Садіо.
Ці люди – жива бібліотека, живі книги. Вони знали всі дати, хід історичних подій у хронологічному порядку та мали феноменальну пам'ять.
Гріоти займаються вихованням, творять історію роду, виступають в ролі радників і експертів у складних ситуаціях, збирають і передають новини, беруть участь у численних церемоніях та ритуалах. Вони знають про народження, смерть, шлюб, битви, полювання, побут та багато інших цікавих речей.
Старців поділяють на три групи: перекази (викладення історії, генеалогії, розповіді), співи та гра на музичних інструментах.
Гріоти зберігають в пам'яті історію свого народу, історію кожного окремого роду і сімейного клану – хто кому є родичем, у кого з ким були конфлікти, чи навпаки, радості, з ким були сутички чи плітки, - зазначив Діалло Ісса Садіо.
Жодне свято, весілля чи церемонії, не обходяться без старців-гріотів. Їхня роль полягає в тому, що вони об'єднують суспільство, створюючи відчуття спільності і причетності до історії.
"Сьогодення розуміється під тінню минулого"
Коли помирає старий, разом з ним відходить частина живої бібліотеки, яка містила багато інформації про історію села, людей, легенд та переказів.
Діалло Ісса Садіо розповів, що коли почався колоніальний процес, то із захопленням нових земель, потрібно було навчати людей однієї мови, так утворилась система освіти.
Створювались місіонерські школи, де людей навчали письма. Але роль старців не стала від цього меншою, жива бібліотека ніколи не замінить жодних підручників. Їх роль в африканському суспільстві є надзвичайно високою.
Французька і англійська колонізації були найбільш впливовими, але дуже різними. Так, у французів освіта була вибіркова – на навчання брали лише тих, хто був їм потрібний для підготовки власних кадрів. Англійці викладали програми в школі, по закінченню яких атестат визнавали в Англії.
Існує цікава приказка у гріотів: "Не розповідай білим людям всього, що знаєш, тому що вони це обов'язково запишуть".
2 
1
Коментарі