Сьогодні вранці помер Василь Левкович-"Вороний" - полковник УПА, командир Воєнної округи "Буг", нагороджений Золотим Хрестом Бойової Заслуги. Про це повідомляє Центр досліджень визвольного руху.
"Справжня легенда повстанського руху, відсидів 25 років в таборі, який його так і не зламав. Земля пухом справжньому герою", - пише ЦДВР.
Після смерті останнього головного командира УПА 94-річного Василя Кука, Василь Левкович "Вороний" мав найвище офіцерське звання серед "упівців".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Степан Бандера відіграв деструктивну роль для ОУН - Яневський
Він народився 6 лютого 1920 в селі Любленець Старий Любачівського повіту Львівського воєводства Польщі. Батьки Михайло та Єва померли, коли синові було 4 роки. У січні 1927-го не стало бабусі Катерини. Василя забрав хрещений батько Костянтин із села Долини. Він мав дев'ятеро дітей.
"До польської армії я не доріс, бо поляки брали на службу після 21 року. А від радянської утік, — згадував колишній полковник. — 1938-го вступив до ОУН, із похідною групою прибув у Рівне організовувати українську армію. Автоматичної зброї не мали — тільки кріси та пістолети".
У підпілля відійшов 17 березня 1943-го. Перший бій був в околицях Костополя. Узяли в полон двох німців, які прийшли з Цумані. На початку 1944-го сотня "Вороного" прийшла в Галичину. У бою з червоними партизанами під Буськом Левковича поранили.
Звання хорунжого — лейтенанта — Василь Левкович отримав у квітні 1944-го. У жовтні став поручником — капітаном. Майора дали в лютому 1946 року після того, як потрапив у полон. А полковником став посмертно - провід вважав Василя убитим. В цей час його катували по тюрмах, перш ніж вислати у Воркуту. Левковича взяли у криївці провідника Сокальської округи Бурого під селом Суходоли.
"Вороного" засудили до 25 років заслання. Майбутня дружина полковника Ярослава Романина потрапила на Воркуту 1952-го. Її судили за діяльність в УПА. Із десяти років заслання у Воркуті відбула 7. У лютому 1957-го справили весілля. 27 грудня в подружжя народився син Роман.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українські повстанці зачитувались творами Редьярда Кіплінга та Джека Лондона
До Червонограда дружина Левковича повернулася 1965-го. Влаштувалася машиністкою на шахті "Друга Великомостівська". Її чоловіка звільнили 1971-го. На шахті N7 він працював електриком до 1992 року, аби заробити стаж. Отримував 1500 грн пенсії, був інвалідом другої групи. Страждав від силікозу легенів — шахтарського захворювання, викликаного вдиханням кремнієвого пилу.
О 12:00 в суботу 15 грудня розпочнеться прощання з полковником Василем Левковичем в Храмі Святих Верховних Апостолів Петра і Павла УГКЦ (Львів, вул. Театральна, 11, Костел Єзуїтів).
5 
1
Коментарі
152