28 березня о 10:00 у дзеркальній залі Львівського національного університету Імені Івана Франка відбувся семінар під назвою "Доступ до архівів: законодавство, практика та громадські ініціативи".
На семінар з'їхалися історики та люди, які працюють з архівами із різних міст Західної України і Києва.
Розпочали семінар із вивчення закордонного досвіду доступу до архівів спецслужб у різних країнах світу, та головний акцент зробили на досвіді східноєвропейських посттоталітарних державах.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знайшли досьє на злочинців сторічної давності
"Демократія починається з архівів, - заявив голова вченої ради "Центру дослідження визвольного руху" Володимир В'ятрович. – У більшості країн світу доступ до архівів розглядають, як доступ до інформації. Особливо важливі архіви спецслужб. Зараз Україна лише на етапі відкриття архівів, але цей процес у нас дуже затягнувся".
Науковець пояснив, що завдяки відкритим архівам сусідні країни спромоглися очистити владу від колишніх працівників тоталітарних режимів.
"В інших країнах влада законодавчо відкрила архіви, у нас такого законодавства немає, - пояснив В'ятрович. – У Польщі, Чехії та інших країнах архіви використовували для люстрації та реабілітації незаконно засуджених. Доступ до архівів мають історики, журналісти та родичі людей, чиї дані передивляються".
У більшості посттоталітарних країн у архівах відкрито пишуть імена спецслужбовців, в Україні ці імена найбільше захищають.
"До прикладу у німецьких архівах у таємниці зберігають дані третіх осіб, проте імена людей, про кого йдеться у документі, та імена спецслужбовців відкриті, - розповів історик. – В Україні ж, у першу чергу, приховують імена колишніх працівників ЧК, КГБ та політиків, які працювали з режимом. Через це так повільно просуваються відкриття архівів".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Британські спецслужби вважали Чарлі Чапліна французом
Також історики розповіли, що боятися самосуду від людей не варто.
"В Німеччині, коли відкривали історичні архіви, то боялися, що люди почнуть вчиняти самосуди, - розповів декан історичного факультету ЛНУ імені Івана Франку Роман Шуст. – Та такого не сталося. Відбулося кілька самогубств. Кілька розлучень у сім'ях, де жінка доносила на чоловіка чи навпаки, і все".
Історики розповіли, що найбільше архівів вдалося зберегти у Польщі – понад 87 кілометрів полиць. В Україні ж багато історичних документів знищили.
"Найбільше документів знищили за 70-ті та 80-ті роки, тому, що знищували ті люди, про яких ішлося в тих документах", - констатував В'ятрович.
2 
1
Коментарі
5