Експедиційний корпус Війська Запорозького під керівництвом наказного гетьмана Антіна Ждановича 9 червня 1657 року здобув столицю Речі Посполитої - Варшаву.
Корпус складався з Київського, Переяславського, Білоцерківського й Кальницького полків, добровольчого полку з Умані. Діяв разом із союзними військами Швеції й Семигороду (Трансильванії), пише у Facebook Сергій Коваленко.
Москва була в союзі з Річчю Посполитою від осені 1656 року і зобов'язалася вивести Військо Запорозьке з війни проти Польщі. Українці зневажили вимоги московитів та вступили у союз зі Швецією, проти якої Москва воювала від весни 1656-го.
Водночас до столиці Війська Запорозького Чигирина на переговори з колишнім гетьманом Богданом Хмельницьким приїхав шведський посол Густав Лілієкрона. Від квітня 1657 року гетьманом формально був Юрій Хмельницький. Швед хотів укласти договір між Військом Запорозьким та своїм королівством.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У битві загинуло 5 тис. поляків
Головною вимогою Богдана Хмельницького було розділення Речі Посполитої після перемоги союзників. До Війська Запорозького мали відійти землі на схід від середньої Вісли і вся Білорусь. Ці вимоги Хмельницький висував Швеції з літа 1655-го, і тепер вона мусила з ними погодитися.
Переговори просувалися повільно через хворобу Богдана Хмельницького. Тож договір уклали у жовтні 1657 року після його смерті.
Битва під Корсунем між військами Речі Посполитої з одного боку і військом Богдана Хмельницького та його кримськими союзниками з другого відбулася 16 травня 1648 року. Поляки кількісно переважали. Козаків та їхніх союзників татар було 15 тис. Але вони опинилися у вигіднішій позиції і після 4-годинної битви здобули перемогу.
3 
1
Коментарі