Революційно-повстанська армія України під проводом Нестора Махна розпочала рейд тилами врангелівців 22 жовтня 1920 року. Діяла спільно з більшовиками.

Військовому союзу запеклих ворогів сприяла фронтова ситуація. Ще у вересні 1920 року білогвардійці, очолювані бароном Петром Врангелем, розпочали активний наступ на позиції червоної армії. Захопили Олександрівськ – тепер Запоріжжя, Маріуполь, обложили Донецьк і Таганрог. Втрати червоних були критичними.

Ті вирішили звернутися за допомогою до Махна. Пропонували йому об'єднатися проти спільного ворога заради недопущення "контрреволюції". Анархіст погодився. Своїм бійцям заявив, що невтручання в ситуацію призведе до поразки революції, воцаріння польського пана чи повернення царської влади, підтримуваної німецьким бароном.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українського командира оголосили поза законом

Махновці перейшли до Старобільська, де 2 жовтня й уклали військовий союз із червоними. За 10 діб їхні сили становитимуть близько 12 тис. бійців з 500 кулеметами. Більшовики дадуть їм 100 млн рублів. Попри це значна частина повстанців відмовиться воювати. Махну казатимуть, що не бажають проливати кров за більшовиків і не вважають тих революціонерами. Радили не довіряти.

Згодом махновці займуть територію між станціями Синельниково і Чаплине, що і стане плацдармом для наступу. Вже 3 жовтня разом із червоними візьмуть Олександрівськ, згодом Токмак, а 26 жовтня – Гуляй-Поле, куди перебазують усі сили. Під час останнього бою Махна поранять у ногу, тому залишиться в Гуляй-Полі, а на Крим проти Врангеля відправить близько 6 тис. вояків під командуванням помічника Семена Каретникова.

Вони візьмуть участь у Перекопсько-Чонгарській операції з метою прориву Перекопу і Сивашу, зазнають великих втрат.

Після прориву до Криму колишні "союзники" повернуть зброю проти махновців. Каретникова розстріляють наприкінці листопада, решта буде змушена рятуватися боєм. Самого Махна і його бійців раптово оточать в Гуляй-Полі.

×