Ексклюзиви
Пʼятниця, 12 жовтня 2018 13:18

У сусіднє село лише із дозволом міліції - показали унікальні документи першої половини XX століття
9

Перепустка, яку мала показати Євгенія Білинська-Гродзь у сусідньому селі
Фото: Валерій Шмаков
Перепустка, яку мала показати Євгенія Білинська-Гродзь у сусідньому селі
Диплом, виданий Миколі Літинському у віденському університеті. Написаний латинською мовою. Розміром 70 на 50 сантиметрів.
Диплом, виданий Миколі Літинському у віденському університеті. Написаний латинською мовою. Розміром 70 на 50 сантиметрів.
Паспорт Петрунелії Літинської

Спеціальний дозвіл міліції для поїздки в сусіднє село потрібно було брати в 1950-х роках жителям сіл. Про це кореспонденту Gazeta.ua розповів 72-річний львів'янин Володимир Літинський. Має таку довідку у колекції документів своєї родини та односельчан із села Велика Білина Самбірського району на Львівщині.

У селі Велика Білина 1944-го відновилася радянська окупація, яку встановили із початком Другої світової у вересні 1939-го (з червня 1941-го по серпень 1944-го Дрогобицька область, до якої входила Самбірщина, окупована Німеччиною. - Gazeta.ua). У той час сільському населенню, що працювало у колгоспах, не дозволяли переїжджати до іншої місцевості. З 1935-го до 1974-го колгоспникам не видавали паспортів, що і обмежувало їхню свободу пересування. Якщо без дозволу з міліції залишали місце проживання, то мали платити штраф до 100 карбованців і негайно повертатися додому. За повторне порушення могли на 2 роки посадити до в'язниці. Спеціальний дозвіл від міліції, аби поїхати на сесію до сусіднього села, отримала сусідка Володимира Літинського Євгенія Ільківна Білинська-Гродзь.

Автор: Валерій Шмаков
  Перепустка, яку мала показати Євгенія Білинська-Гродзь у сусідньому селі
Перепустка, яку мала показати Євгенія Білинська-Гродзь у сусідньому селі

"Там вчилася у сільськогосподарському технікумі на бухгалтера. Після завершення навчання працювала мірником у колгоспі – розподіляла землю, хто з селян скільки має обробити. 1959-го вийшла заміж і народила сина. У колгоспі працювала до пенсії. Померла 2009-го", - розповідає Володимир Літинський.

Автор: Валерій Шмаков
  Перепустка, яку мала показати Євгенія Білинська-Гродзь у сусідньому селі
Перепустка, яку мала показати Євгенія Білинська-Гродзь у сусідньому селі
У післявоєнний період радянська влада вислала з села 170 сімей до Сибіру.
"Серед них і мій дядько з дружиною. Хресну звали Петрунелія Літинська. Була 1904 року народження. До Сибіру її виселили 1949-го, як "спільницю бандеровцев". Зв'язків із ОУН не мала. По неї прийшли на Різдво через місяць після того, як забрали її чоловіка, мого дядька Петра Літинського. Його - за невиконання вивезення норми лісу. Мав вирубати у Турківському районі певну норм і своїми кіньми привезти його до пункту збору. Не зробив цього, бо хворів на запалення легень. Вона відбувала покарання 7 років на Далекому Сході, він - у Сибіру", - додає.
Автор: Валерій Шмаков
  Довідка про засудження Петра Літинського
Довідка про засудження Петра Літинського
Автор: Валерій Шмаков
  Довідка про засудження Петрунелії Літинської
Довідка про засудження Петрунелії Літинської
Після закінчення строку покарання Петрунелії Дмитрівні видали паспорт громадянки СРСР без права проживання у Дрогобицькій області.
Автор: Валерій Шмаков
  Паспорт Петрунелії Літинської
Паспорт Петрунелії Літинської
Автор: Валерій Шмаков
  Паспорт Петрунелії Літинської
Паспорт Петрунелії Літинської
Оселилось подружжя у Петрового брата Миколи Літинського-Піскуровича у Львові.

"Петро Літинський - мого батька брат. Мали ще одного брата Миколу 1892 року народження. Микола у Відні закінчив медуніверситет 1924-го. Вивчився на лікаря-терапевта. Отримав диплом, але потім мусив його нострифікувати у львівському університеті, бо Львів перейшов до Польщі і вже не визнавали тут австрійські дипломи. 1926-го закінчив львівський університет", - каже Володимир Осипович.

Автор: Валерій Шмаков
  Диплом, виданий Миколі Літинському у віденському університеті. Написаний латинською мовою. Розміром 70 на 50 сантиметрів.
Диплом, виданий Миколі Літинському у віденському університеті. Написаний латинською мовою. Розміром 70 на 50 сантиметрів.
Автор: Валерій Шмаков
  Диплом, виданий Миколі Літинському у віденському університеті. Написаний латинською мовою. Розміром 70 на 50 сантиметрів.
Диплом, виданий Миколі Літинському у віденському університеті. Написаний латинською мовою. Розміром 70 на 50 сантиметрів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вивчають унікальний фотоальбом КДБ

"Микола Літинський-Піскурович у часи Західноукраїнської народної республіки (1918-1919 роки) був повітовим лікарем Української галицької армії. За те його радянська влада арештувала 1920-го та відправила на заслання на східну Україну. Там, розповідав, його вважали за дуже доброго лікаря. Возили його, полоненого, каретою до місцевих КДБістів. Давали щедрі гостинці. Як повернувся звідти, то оселився у Львові. Взяв до себе дочку Петра і Петрунелії Дарину. Вона вчилася на філолога у львівському університеті. Як повернулися із заслання її батьки, то й їх приютив. Помер 1958-го", - продовжує.

Автор: Валерій Шмаков
  Свідоцтво про хрещення Дарії Літинської
Свідоцтво про хрещення Дарії Літинської
Володимир Літинський виїхав із села Велика Білина 1952-го. Потім відбував службу в армії у Казахстані. Там пізніше працював інженером на керівних посадах. У 60-х переїхав до Львова.
"1939-го у селі жило 1700 мешканців. Залишилось усього 250", - зауважив Володимир Осипович"

Бідон з документами 1949-1952 років, де були списки репресованих українців, знайшли у Янівських лісах біля Львова. Папери пролежали в землі 66 років.

Знахідка містить підпільні інформаційні видання, документи Служби безпеки ОУН та документи організаційної мережі.

Зараз ви читаєте новину «У сусіднє село лише із дозволом міліції - показали унікальні документи першої половини XX століття». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода