Єгипетська цариця Хатшепсут 1450-го року до Різдва Христового організувала великий військовий похід до країни Пунт у Східній Африці. Володарка хотіла здобути там безпечну фарбу для вуст — кармін, який виготовляли з дрібних комашок. Їх виварювали, розтирали з козячим жиром і розливали в маленькі глиняні каганці.
Через дефіцит цієї дорогої речовини давні єгиптянки фарбували губи сумішшю бджолиного воску й сурику — оксидом заліза. Використовували й кіновар — сульфід ртуті. Уста зливалися в тендітну тонку лінію й набували красивого кольору, але їхні поцілунки зазвичай ставали смертельними.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перша лялька Барбі коштувала 3 долари
Із Єгипту помада потрапила до Стародавньої Греції. Тамтешні жінки зберігали її в маленьких золотих коробочках, а губи підмальовували спеціальними паличками або пальцем. Римські дівчата й матрони почали розводити кармін свинцевими білилами. Колір губ ставав природнішим, але через таку помаду жінки часто труїлися солями свинцю. Римський лікар Гален у II ст. н. е. писав, що від помади в жінок подих стає нечистим, а губи вкриваються виразками.
В епоху Середньовіччя почалася жорстока боротьба з косметикою. Її вважали бісівським знаряддям, а жінок, які фарбувалися, звинувачували в чаклунстві. Та вже у 17 ст. жінки фарбувалися настільки інтенсивно, що у справу втрутився англійський парламент. Він затвердив особливий закон. За ним чоловік мав право розлучитися з дружиною, якщо після весілля бачив, що насправді вона не така гарна, як під час заручин.
У Франції в ці часи губну помаду виготовляли лише з натуральної сировини — бджолиного воску, ефірних олій та карміну. При дворі Людовика XVI губи фарбували вже не тільки жінки, але й чоловіки — щоб контури рота були помітні і не зливалися з бородою й вусами.
Французи подбали також про смак поцілунку. 1882-го вони винайшли "виноградну помаду", що складалася із суміші бджолиного воску, свіжого молока, коренів і зерен чорного винограду. 1 травня 1883 року на Всесвітній виставці в Амстердамі французькі парфумери презентували нову форму помади — червоний олівець, загорнутий у шовкову тканину. Новинка коштувала $75 на нинішні гроші. Тож вона довго припадала пилюкою на полицях модних крамниць. Вельможні дами віддали помаду на відкуп жінкам легкої поведінки, клоунам та провінційним акторкам.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Косметичні набори часів Римської імперії рятували від очних інфекцій
Та зірка тодішньої театральної сцени Сара Бернар просто обожнювала помаду й називала її "паличкою кохання". Зі своєю трупою актриса об'їхала півсвіту і була одною із кращих проповідниць губної помади. У 1920-х до популяризації підключилися й зірки німого кіно. Бліді красуні з великими очима й темним ротиком демонстрували з екранів, якою має бути справжня жінка. Винахідливі підприємці навіть почали випускати спеціальні шаблони, за допомогою яких будь-яка жінка могла створити на своєму обличчі вуста зірки-ідола.
1915-го американська фірма "Герлен" запатентувала помаду у звичному нині вигляді — металевій гільзі з висувним циліндриком. Користуватися нею стало зручніше, почався справжній помадний бум. А 85 років тому, 1928-го, з'являється хімічна незмивна помада. Із 1940-х парфумерна промисловість пропонує всі можливі її кольори. Радянським жінкам з помадою не пощастило: у 1960-х вітчизняна парфумерія пропонувала їм лише 5 відтінків.
Французькі вчені підрахували, що чоловік за життя з'їдає" із жіночих уст від 8 до 12 кг губної помади.
2 
1
Коментарі
1