Графік 47-річний Ніл Хасевич - "Бей-Зот" загинув 4 березня 1952-го у бою з чекістами у криївці коло селища Сухівці Рівненської області. Був активним учасником ОУН.
До організації вступив до Другої світової війни. Із її початком мав вибір - заробляти на життя мистецтвом чи допомагати власному народові. Обрав друге. Став членом Львівської спілки праці українських образотворчих мистецтв та співпрацював із газетою "Волинь", організованою в Рівному письменником Уласом Самчуком. Згодом керував друкарнями повстанців, готував ілюстрації до журналів УПА "Український перець" та "Хрін", оформляв пропагандистські видання та карикатури. Розробляв проєкти прапорів, печаток та бойових відзнак повстанців. Найбільше славився дереворитами - гравюрами по дереву. Його воєнні та повоєнні доробки вийшли в США та Канаді в альбомах "Волинь у боротьбі" та "Графіка в бункерах УПА".
Гравюри майстра потрапили до рук іноземних дипломатів. Вони викривали діяльність німецької та радянської влади в Україні. Саме тому в СРСР вийшов наказ будь-що припинити його діяльність. Операцію з ліквідації Хасевича очолив капітан КДБ Борис Стекляр. На допомогу відрядили працівників МГК СРСР капітана Михайла Маркелова та старшого лейтенанта Михайла Мудрицького.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Помер полковник КДБ, причетний до вбивства Ніла Хасевича
На слід графіка вийшли за допомогою вдови загиблого полковника УПА Ростислава Волошина Інни та захопивши один із бункерів. Там були зашифровані документи УПА з місцем розташування бункера коло селища Сухівці, де Хасевич готував листівки. Село оточили, а бункер виявили в клуні під дровами. Хасевич перебував у криївці із воїнами В'ячеславом Антонюком - "Матвієм" та Антоном Мельничуком - "Гнатом". За однією з версій, Стекляр кинув усередину гранату, після вибуху якої не вижив ніхто. За іншою, Хасевич та воїни застрелились із власної зброї, спаливши всі документи. Згодом тіла повстанців вивезли в невідомому напрямку.
Ніл Хасевич народився 25 листопада 1905 р. в с. Дюксин Костопільського повіту (тепер Костопільського району Рівненської області) в сім'ї диякона і псаломщика місцевої церкви Антона Івановича та Федорії Олексіївни Хасевичів.
Коли Хасевичу було 14 років в його житті сталася трагічна подія - на залізничному переїзді підвода, на якій вони з мамою їхали до гімназії, потрапила під поїзд. Мати загинула, а син, втративши ліву ногу, на все життя зостався калікою.
У цій трагедії добре проявився характер Хасевича, який, хоч був іще підлітком, не опустив рук, а, вміючи вирізати з дерева, сам виготовив собі протез і вперто йшов до мети - одержати освіту.
3 
1
Коментарі