Турецька влада депортували вірмен в пустелі

Геноцид вірмен у Османській імперії почався 24 квітня 1915 року за наказом турецької влади. Вірмен депортували зі Стамбула та найбільших міст. Протягом трьох років загинуло понад 1.5 млн вірмен, інші втекли або були виселені турками в пустелі Месопотамії, Лівану, Сирії. Там більшість з них загинула через голод і хвороби.

Вірменія ще у IV ст. н. е. офіційно прийняла християнство як державну релігію. До початку XX століття більша частина історичної Вірменії входила до складу Османської імперії. Тоді у вірмен почалося національне відродження: з'явилася інтелігенція, великий прошарок освічених і заможних людей. Вірмени Османської імперії жили краще, аніж турки. Хоча як не мусульмани, не мали права носити зброю, свідчити у суді, платили вищі податки.
У 1907 році владу в Османській імперії захопила партія младотурків "Єднання та прогрес". Хотіли створити тюркську імперії від Балкан до Алтаю. Перешкодою була Західна Вірменія, яка відділяла Туреччину від тюркомовного Азербайджану. Вірмени-християни давно думали про незалежну державу.

У листопаді 1914 –го Туреччина вступила у Першу світову війну на боці Німеччини. Взимку наступного року турки і росіяни билися в провінції Ван, де жили переважно вірмени. Ті допомагали російським військовим — були для них провідниками, постачали харчування. Під їхнім захистом у місті Ван (зараз місто на сході Туреччини) 20 квітня 1915 –го місцеві вірмени захопили владу. Вигнали з міста турків, оточили населений пункт укріпленнями. Турки почали мститися, коли росіяни пішли.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За 100 днів вирізали мільйон людей

В Константинополі арешти намагалися проводити без зайвого шуму. Зазвичай приходив поліцейський у цивільному і просив господаря будинку слідувати з ним у відділок "буквально на п'ять хвилин". Жертвами младотурецького терору стали письменники Даніел Варужан, Сіаманто, Рубен Зардарян, Рубен Севак, Арташес Арутюнян, Тлкатінці, Ерухан, Тигран Чекурян, Левон Шант і десятки інших.

У травні меджліс Туреччини затвердив "Закон про депортацію". Ним узаконено виселення всіх без виключення вірмен з усіх провінціях Туреччини. На нових місцях вірмени не повинні були перевищувати 10% від мусульман у регіоні. Їм заборонялось переїжджати в інші населені пункти, відкривати власні школи. Вірмен почали масово виселяти в пустельні райони. Процес взяла під контроль "Особлива організація", яка складалась із випущених з тюрем злочинців, і ескадрони смерті із спецслужб Туреччини.

Тисячі дітей вірмен були депортовані або вбиті. Сироти, що вижили, іноді знаходили притулок в мусульманських сім'ях і приймали іслам.
Після поразки Османської імперії, в 1918 році країни-переможці зажадали від Туреччини покарати винних у злочинах проти військовополонених і вірмен. Створили спеціальний військовий трибунал. Лідери младотурків втекли за межі Туреччини. Практично всі вони, а також керівники каральних акцій до 1922 року вбиті в різних містах Європи вірменськими активістами.

Геноцидом вбивства вірменів офіційно назвали Європарламент і понад 20 країн, серед яких Польща, Канада, Франція, Італія і Росія. Україна досі цього не зробила.

×