22 травня 1861 року у Каневі на Чернечій горі перепоховали Тараса Шевченка. Могилу протягом трьох днів насипали студенти і селяни.
Перевезення домовини Шевченка ініціювали письменник Пантелеймон Куліш, художник Григорій Честахівський і брати Михайло та Олександр Лазаревські. Прах перевезли з Петербурга до Москви залізницею. Від Москви до Києва залізниці ще не було. Везли поштовим трактом. Люди виходили назустріч колісниці, запряженій трійкою коней. Шлях до Києва перетворився на всенародну демонстрацію. Тараса Шевченка відспівували у храмах населених пунктів по дорозі з Петербурга до Києва.
Труна наблизилась до Києва після 10 днів у дорозі. Назустріч вийшла київська молодь – студенти і гімназисти. Підготували вірші, промови, хотіли пронести на руках домовину через усе місто до університетської церкви. Генерал-губернатор та митрополит заборонили це, пише сайт rozhyshche.rayon.in.ua.
Тараса Шевченка відспівували в церкві Різдва Христового на Подолі. Родичі Тараса Шевченка теж прийшли. Існує переказ, що під час панахиди крізь людський натовп протиснулася дама у жалобному одязі. Поклала мовчки на труну терновий вінок і зникла.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Товариство імені Шевченка домоглося визнання української мови як державної у СРСР
Цей переказ був поширений у середовищі дисидентів в СРСР. В 1960-ті — 80-ті роки відзначення дати перепоховання Тараса Шевченка стало традицією для студентів. Виник звичай 22 травня збиратися біля пам'ятника Тарасу Шевченку в Києві, згадувати вірші поета і співати українських пісень.
На могилі у Каневі спочатку поставили дубовий хрест. 1884 року за народні пожертвування був встановлений масивний чавунний хрест. Потім - чавунне погруддя.
Тарас Шевченко помер 10 березня 1861 року в своїй майстерні при Петербурзькій академії мистецтв, де пройшли останні роки його життя. Поховали митця 13 березня на Смоленському цвинтарі в Петербурзі.
8 травня 1861 року домовину викопали. Дерев'яну труну вклали у свинцеву. А ту – в соснову домовину, оббиту по кутах залізом і стягнуту двома залізними пасами. Поставили її на дроги – віз без бічних дощок.
Перенесли через увесь Петербург до Московського вокзалу і залізницею перевезли до Москви. Далі шлях проходив через Серпухов, Тулу, Орел, Кроми, Дмитровськ, Сєвськ, Глухів, Кролевець, Батурин, Ніжин, Носівку, Бобровицю, Бровари до Києва.
2 
1
Коментарі