У вересні 2015 року студенти з Німеччини та України за фінансової підтримки німецького фонду "Пам'ять, відповідальність, майбутнє" (EVZ) розпочали проект "Нова солідарність в Україні: механізми громадської самоорганізації під час Революції Євромайдану".
Співорганізаторами проекту є Вища школа досліджень Східної та Південно-Східної Європи університету Людвіга-Максиміліана (Мюнхен) та історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У рамках проекту заплановано записати інтерв'ю із активними учасниками тих подій, з волонтерами, які починали свою діяльність на Майдані, а далі замінили напівживу українську державу під час війни на Сході. Передбачається записати інтерв'ю з активними учасниками революції в Києві, а також із представниками української діаспори в Німеччині. Фінальною точкою проекту стане презентація його результатів в ході публічної дискусії у Вищій школі досліджень Східної та Південно-Східної Європи університету Людвіга-Максиміліана у Мюнхені 20 листопада 2015 року.
У жовтні спільні українсько-німецькі студентські робочі групи записали серію інтерв'ю у Києві. Вони ще не мають відповідей на поставлені питання, але охоче діляться своїми враженнями від участі у проекті. Для більшості така форма роботи є цілком новою. Одна із українських учасниць, Оксана Петрук, відзначила, що їй цей досвід приніс не лише нових друзів, нові навички спілкування, але й суттєво вплинув на її розуміння тих подій, активною учасницею яких вона сама була. Вона пишається своєю участю в Революції, але говорить, що в ході проекту її сумніви щодо творчих можливостей насильства підтвердилися і вона дедалі більше думає про ціну, яку довелося заплатити за перемогу.
Серед німецьких учасників є такі, які відвідують Україну не вперше. Софі Ратке, студентка з Мюнхена, говорить, що з часу її останнього візиту 2013 року українці виглядають більш політизованими і зацікавленими в долі своєї країни. Єгор Травкін, студент-правник з Регенсбурга сказав, що приїхав до України, аби побачити все на власні очі. Він зрозумів наскільки колосальною є різниця між медійною картинкою і особистим спілкуванням з учасниками подій. Участь в проекті дала йому можливість побачити масштабні історичні події в їх людському вимірі.
На сьогодні завершена лише перша частина проекту, але вже зараз можна сказати, що для участі у ньому стала справжнім відкриттям. Спілкуючись зі студентами-учасниками проекту з обох країн, організатори намагалися дізнатися, які несподіванки їм приніс досвід спільної роботи і спілкування. Найбільшим сюрпризом для всіх стала відсутність таких несподіванок. Молоді люди належать до одного світу і говорять однією мовою. Вони можуть не погоджуватися в оцінках, можуть дискутувати і сперечатися, але цей проект показав, що між ними вже не існує кордону, який колись відокремлював людей, народжених "за завісою" від решти світу.
2 
1
Коментарі