Асоціація "Український ядерний форум" розвінчала міф про смерть ліквідаторів Бориса Баранова, Валерія Беспалова та Олексія Ананенка.
В мережі з'являється інформація, що вони померли після того, як у квітні 1986-го займалися спуском води з теплоносія 4 енергоблоку ЧАЕС, передає "Укрінформ".
"Близько 185 тонн розплавленого ядерного матеріалу зі зруйнованого реактора розплавлювали нижні шари конструкцій під собою. Під ними в резервуарах накопичувалась вода, що використовувалась під час гасіння пожежі в перші дні після аварії. Її об'єм оцінюється в 19 тис. тонн. У випадку, якщо б активна зона дісталась води, була ймовірність повторного вибуху, тому було розроблено план: троє водолазів мали відправитись через затоплені камери четвертого реактора до теплоносія, знайти 2 запірних клапани й відкрити їх, спустивши воду", - йдеться у статтях.
Вважали, що після виконання такого завдання через променеву хворобу після отримання високих доз радіації ці люди могли б прожити не більше кількох днів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розпорядилися засекретити інформацію про Чорнобиль
"Добровольцями згодилися йти троє: старший інженер Олексій Ананенко, інженер середньої ланки Валерій Беспалов і начальник зміни Борис Баранов. Один із них повинен був тримати підводну лампу, двоє інших — відкривати клапани. Наступного дня після занурення виявилось, що в басейні не було жодного освітлення, а водонепроникний ліхтар час від часу вимикався, тож спеціалісти працювали практично на дотик. За деякий час їм вдалося виявити зливні клапани й у повній темряві відкрити 2 засувки, щоб випустити воду назовні. ЗМІ писали про те, що всі троє героїв загинули від променевої хвороби, але це не відповідає дійсності. Усі вижили", - зазначається у статтях.
2018-го вони нагороджені президентом України Орденом "За мужність" III ступеня. Але Баранова нагородили посмертно. Він помер 2005-го.
У перший період після Чорнобильської аварії 200 людей отримали гостру променеву хворобу, із них померли 30. Про це розповідає оператор 4 блоку ЧАЕС Олексій Бреус, який брав участь у ліквідації наслідків аварії 26 квітня 1986-го: "Був дивний стан – урочистість якась недоречна, піднесення, зарядженість, готовність зробити будь-що за будь-яку ціну. Потім я дізнався, що це називається радіаційна ейфорія. Через високе опромінення нервова система збуджується. Можливо, ця радіаційна ейфорія й утримувала людей на зруйнованому реакторі стільки часу".
4 
1
Коментарі