18 січня 1918 року в Києві на студентському вічі вирішили створити Студентський курінь Українських січових стрільців. Бійці-добровольці мали охороняти спокій міста та боротися з більшовиками, які напередодні оголосили Україні війну.
Курінь мав нараховувати 550 осіб. Але спочатку до нього записалося до 200 юнаків - гімназистів Другої київської гімназії, студентів Українського народного університету, Політехнічного інституту, Київського університету та інших навчальних закладів. Очолював курінь підосавул Нестор Король. Військовий та психологічний вишкіл проводив у казармах Костянтинівського військового училища на Печерську полковник Петро Сварика - вихователь Володимирського Київського кадетського корпусу.
Військовим вдалося швидко сформувати єдину сотню куреня, що нараховувала до 130 бійців зі старим військовим спорядженням. Її командиром став студент Українського народного університету, підосавул Андрій Омельченко. Його заступником обрали прапорщика Павла Кальченка.
Уже наприкінці січня 1-ша сотня братиме участь у битві під Крутами. 2-гу сотню так і не сформують. Після боїв із більшовиками 26 березня залишки куреня увійдуть до Гайдамацького коша Слобідської України - військової частини армії УНР.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 1918 року росіянам наказали захопити Київ
Українська Центральна Рада 17 грудня 1917-го отримала телеграфом від петроградського Раднаркому за авторством Володимира Леніна, Йосипа Сталіна й Льва Троцького ультиматум - "Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Центральної Ради". У цьому документі містилися жорсткі вимоги до українського уряду щодо відмови від спроб дезорганізації спільного фронту; не пропускати без згоди Верховного головнокомандувача жодних військових частин, що направлялися на Дон для підтримки повстання Олексія Каледіна; сприяння революційним більшовицьким військам в придушенні "контрреволюційного" кадетсько-каледінського повстання; припинення роззброєння радянських полків і червоної гвардії "на Україні" й негайного повернення зброї тим, у кого вона була відібрана.
Ультиматум Раднаркому розглядався на засіданні Генерального секретаріату – українського уряду. Міністри розцінили вимоги Раднаркому як грубе втручання у внутрішні справи України й 18 грудня одностайно відкинули їх. У відповідь Раднарком ухвалив вважати Центральну Раду в стані війни з Радянською Росією.
4 
35413
Коментарі