24 березня 1947 року війська МВС УРСР оточили й захопили монастир ордену василіян на Черченій горі біля Мукачева. Розпочалася ліквідація Української греко-католицької церкви Закарпаття.
Рішення про наступ на місцеву церкву ухвалили після окупації краю у 1946-1947 роках. Чекісти мали досвід боротьби з нею в Галичині. Ще 1945-го ув'язнили предстоятеля Йосипа Сліпого та багатьох священників. А 10 березня 1946 року провели Львівський церковний псевдособор, на якому прийняли рішення про скасування Берестейської унії, ліквідацію УГКЦ і приєднання її до РПЦ.
Вранці до монастиря на Чернечій горі увірвалося 40 озброєних чоловіків у міліцейській формі. Казали, що шукають "бандерівців" всередині. Настоятеля монашого чину отця Антонія Мондика та ігумена монастиря отця Івана Сатмарія забрали на допити та протримали до вечора. Брат Георгій Федак згадував, що після того настоятель зібрав усіх у трапезній.
"Отці та браття! - казав настоятель. - Я би Вам це міг дати зробити під послухом. Але кожен із Вас має свобідну совість. Прийдуть з уряду, з Мукачева, забрати від нас монастир і будуть Вас заставляти підписувати православіє". Ці уповноважені в супроводі міліції все-таки прийшли і зачитали протокол. Суть його була така: якщо ми підпишемо перехід на православіє, то залишать нас тут жити і залишать нам монастир з усім майном, яке йому належало. Нас було 33 монахів. Ні один не підписався".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Львові арештували предстоятеля церкви
Ченцям дали годину, щоб покинути монастир. Дозволили взяти з собою їжу, ложку, тарілку і подушку. Непомітно для міліції їм вдалося винести монастирські гроші та деякі цінності – їх сховали в чоботи. Не було в монастирі й ікони Богородиці, яку вважали чудотворною. Її вдалося підмінити копією, а оригінал передати на зберігання родині одного з братів.
Урешті всіх ченців перевезли до невеликого монастиря в Імстичеві, де для них не було місця, потім до Сибіру. Сам монастир василіян передали представникам Російської православної церкви. Він став Миколаївським жіночим монастирем, а першою настоятелькою стала Ігуменія Параскєва. Бібліотеку та архів - понад 6 тис. цінних книг і рукописів - перевезли до університетської бібліотеки в Ужгороді та до обласного архіву Закарпаття.
Після захоплення монастиря та ліквідації інших, єпископ УГКЦ Теодор Ромжа надіслав протестного листа до Верховної Ради СРСР, але той залишився без відповіді. Діяльність єпископа Теодора викликала невдоволення першого секретаря ЦК КПУ Микити Хрущова. Він навіть просив у Сталіна та Абакумова дозволу на вбивство священника. 27 жовтня 1947 року чекісти влаштували аварію, але єпископ уцілів, утім, потрапив до лікарні де невдовзі помер. Диверсант Павло Судоплатов стверджував, що його отруїли.
Представники ордену Василіян намагалися повернути монастир з початку 1990-х, але безрезультатно. За 15 років їм виділили землю під новий монастир Святого Миколая, який освятили 2009-го.
8 березня 1946 року у соборі Св. Юра у Львові розпочався контрольований Кремлем Львівський уніатський церковний собор. На ньому під тиском комуністичного режиму ухвалили рішення про ліквідацію Брестської церковної унії, розриву з УГКЦ з Ватиканом і об'єднання з Російською православною церквою.
Головою собору призначили Гавриїла Костельника.
У Львівському соборі взяли участь 216 представників місцевого духівництва та делегація московської патріархії. Вони одностайно скасували Берестейську унію 1596 року. Греко-католицька церква пішла в підпілля. Її майно передали РПЦ.
3 
1
Коментарі