Ексклюзиви
Пʼятниця, 27 листопада 2020 12:00

"Сиділа з найменшим Іванком на руках. Схилилася над ним і вмерла" – свідок голоду
4

"Кожна родина пережила голодування. У моєї свекрухи померли від голоду чоловік і 6 дітей 1933-го. Вижив син, мій чоловік Павло. Сама баба Наталка прожила 93 роки. Врятувалася завдяки листяникам", - каже жителька села Чернечий Яр Диканського району на Полтавщині 81-річна Ніна Селецька.

81-річна Ніна Селецька згадує голод 1946-47 років як найстрашніший період життя
Фото: Ольга Стенько
81-річна Ніна Селецька згадує, що голод несподівано розпочався восени. Їх родина виживала завдяки млинцям із листа та супу з пожухлої трави
81-річна Ніна Селецька згадує голод 1946-47 років як найстрашніший період життя
Вдома у Ніни Іванівни багато вишитих подушок та рушників. Навчилася у матері - вишиті речі під час голоду міняли на харчі

Вона народилася в родині Пархоменків у жовтні 1939-го. Була середульшою дитиною в сім'ї. Батька Івана 1943 року забрали на фронт. За декілька місяців прийшла похоронка, що загинув у Молдавії.

"Німці нас не ображали. Дарма що я тоді невелика була, - продовжує. - А пам'ятаю, як вони зайшли, їх троє чи четверо було, не по нашому балакають. Кажуть: "матка, млеко, яйка". Це маткою матір називали. А вона зовсім у школу не ходила, могла тільки підписатися. Але знала, що казати: "У мене кіндерів багато, вони їсти хотять". А нас було в неї п'ятеро. То нічого в нас не брали. Коли вони відступали і знищували все, мати нам каже: "Діти, біжіть, отам паліть". А в нас стояло багато коп - сіно, жито, прядєво. Запалили, щоб не підходили німці. Так вціліла наша хата і вся вулиця. Інші села попалили".

Після війни почали відбудовувати колгосп.

"1946-го було погано. Усе забирали. По сусідству жив у Любки в приймах один. Здоровий мужик, у нього ще була така висока зелена фуражка. Він був отой, що м'ясо збирає. Приходили до нас і забирали яйця і все на світі. Осінню позабирали всю до одної картоплю. Лазили кругом, нишпорили знайшли всі сховки. Від голоду мати пухла.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ціна кожної страви - врятовані життя. Створили онлайн-ресторан пам'яті

Ми вже бігали самі. Ходили хліба просити. З листя оладки смажили. Особенно з липи були добрі. Як листяники пекли - не знаю. Але ніколи не забуду їх смак. У нас був ліс через дорогу. Росла ліщина. На ній узимку бруньки. Ми їх ходили рвати, терли, якось мати замішували і випікали. По траву ходили - з неї мати варила юшку. По ракушки на Ворсклу, коли було ще не холодно. Їх товкли і варили", - згадує жінка.

Автор: Ольга Стенько
  81-річна Ніна Селецька згадує, що голод несподівано розпочався восени. Їх родина виживала завдяки млинцям із листа та супу з пожухлої трави
81-річна Ніна Селецька згадує, що голод несподівано розпочався восени. Їх родина виживала завдяки млинцям із листа та супу з пожухлої трави

Бувало, хтось давав цукрові буряки або шкірки від картоплі.

"Якщо ми доносили їх додому, мати варила суп. Бувало поки донесу сама майже всі шкарлупи з'їдала - така була голодна. Трошки приносила. З настанням холодів почали в колгоспі роздавати для багатодітних родин "бульйон" - рідку баланду. Люди відпрацьовували в колгоспі безкоштовно - лише за їжу для дітей. Мати отримувала пайок – у бульйоні одна якась картоплинка плаває, без крупи. Хліба не було.

Найменша сестра Катерина померла.

"Івану тоді було 3 роки. Катя держала його на руках і просила їсти. Мати поки з колгоспу принесла тієї юшки, Катя вмерла з голоду. Було їй 7 років. Як на ліжку сиділа з найменшим Іваном на руках. Схилилася над ним і вмерла", - ділиться Ніна Селецька.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Голод - найдавніша та найдешевша зброя - історик

У родини не було не лише їжі. Узимку нічим було обігріти хату. Діти збирали хмиз у лісі, але не завжди вдавалося принести його додому.

"Дров не було. Ми ходили в ліс по дрова далеко. Було, на гору вийдемо, а лісник у нас забирав все. Був і гарний - Вервич, царство йому небесне. Не ганяв, казав, щоб тільки сирого не ламали. Ну ми й так не ламали - збирали хмиз. А були як Тодоренко - і наш же, знає, як ми злиденно живемо. І вірьовки забирав, і сокири забирав, що нічим було рубати. Було, топили соломою, яку десь знайдем. Чи листя нагребемо. Але в саду дерев не пиляли", - говорить жінка.

Автор: Ольга Стенько
  Вдома у Ніни Іванівни багато вишитих подушок та рушників. Навчилася у матері - вишиті речі під час голоду міняли на харчі
Вдома у Ніни Іванівни багато вишитих подушок та рушників. Навчилася у матері - вишиті речі під час голоду міняли на харчі

Щоб нагодувати дітей, продавали все цінне, що могло бути в родині. Мати вишивала простині, подушки, рушники. 1947-го мусила повіддавати за їжу все.

"А ранньої весни привезли нам підводою картошку з колгоспу. У нас тоді була велика хата. Мішки склали в хаті, щоб картошка нагрілась і проросла. Це було для колгоспу. Сказали, щоб не брали й картошини. А мати була така чесна, що жодної не взяли. А ми, було, гризли її сирою. Жодної не взяли садити. Але свої городи тієї весни люди садили - зберегли якесь насіння - хоча би буряки", - розповідає Ніна Селецька.

До 87-х роковин Голодомору Український інститут національної пам'яті розпочинає інформаційну кампанію "Збережи пам'ять. Збережи правду". Також Інститут закликає долучитися до акції "Запали Свічку пам'яті". Свічку слід запалити на підвіконні 28 листопада після 16:00.

Зараз ви читаєте новину «"Сиділа з найменшим Іванком на руках. Схилилася над ним і вмерла" – свідок голоду». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1177
Голосування Фінальна частина футбольного Євро - головна спортивна подія 2021 року. Як виступить на турнірі збірна України?
  • 1) не вийде з групи
  • 2) дійде до 1/8 фіналу
  • 3) дійде до 1/4 фіналу
  • 4) дійде до 1/2 фіналу
  • 5) дійде до фіналу
  • 6) стане чемпіоном
Переглянути