Ексклюзиви
Пʼятниця, 26 листопада 2021 20:19

Села повимирали. До них заселяли приїжджих з Росії - очевидець Голодомору

Під час Голодомору були села, які повимирали повністю. До них заселяли приїжджих з Росії. Про це Gazeta.ua розповів 97-річний Яків Пасічник з Городища на Черкащині.

"Батьків небіж працював у сільраді. Коли починалася колективізація, по-секрету повідомив, що наша сім'я записана у куркулі та буде виселена із села. Колгосп організували 1928-го. Пішов у нього так званий "пролетаріат", тобто нероби, п'яниці й злодії. У них не було ні коней, ні волів, ні лопат. Землю всю забрали в державу, а обробляти її було нікому й нічим. Щоб не вислали, батько здав коней у колгосп і записався конюхом", - пригадує минуле чоловік.

Автор: Ольга Осипенко
  Яків Пасічник народився 13 вересня 1924-го у сім’ї заможних селян у Суботові – тепер Черкаський район. Мати Наталка народила семеро синів і дві доньки. Найменшого Івана – 1932 року. “Батько Петро мав гарні коні і возив людям хури у Київ та Кривий Ріг”. Помер 1933-го. Яків Пасічник під час навчання у школі почав пасти людям худобу. 1943 року у складі радянської армії пішов воювати проти нацистів. Брав участь у Корсунь-Шевченківській битві, Яссо-Кишинівській операції. Визволяв Будапешт, закінчив війну у Відні в шпиталі. Мав чотири поранення і дві контузії. Лікарі не всі осколки змогли дістати, з частиною живе досі. Чотири рази отримував подяки Верховного головнокомандувача, нагородили медалями “За бойові заслуги”, “За відвагу”, “За взяття Відня”, “За взяття Будапешта”. П’ятеро братів Якова теж воювали. Борис і Степан загинули, Григорій повернувся без руки, Порфирій - без ніг.
Яків Пасічник народився 13 вересня 1924-го у сім’ї заможних селян у Суботові – тепер Черкаський район. Мати Наталка народила семеро синів і дві доньки. Найменшого Івана – 1932 року. “Батько Петро мав гарні коні і возив людям хури у Київ та Кривий Ріг”. Помер 1933-го. Яків Пасічник під час навчання у школі почав пасти людям худобу. 1943 року у складі радянської армії пішов воювати проти нацистів. Брав участь у Корсунь-Шевченківській битві, Яссо-Кишинівській операції. Визволяв Будапешт, закінчив війну у Відні в шпиталі. Мав чотири поранення і дві контузії. Лікарі не всі осколки змогли дістати, з частиною живе досі. Чотири рази отримував подяки Верховного головнокомандувача, нагородили медалями “За бойові заслуги”, “За відвагу”, “За взяття Відня”, “За взяття Будапешта”. П’ятеро братів Якова теж воювали. Борис і Степан загинули, Григорій повернувся без руки, Порфирій - без ніг.

Народився і під час Голодомору жив у селі Суботів біля Чигирина на Черкащині. У селі працювало сім млинів-вітряків. У трьох діяли привезені з Франції камені. Радянська влада наказала поламати їх.

"Споконвіку млини-вітряки були окрасою села, символом достатку. І от знайшлися "хазяїни", які "довели все до діла". Залишили тільки один млин, щоб молоти дерть для колгоспних коней, - веде далі Яків Пасічник. - Організували групу із селянської бідноти та п'яниць, яким видали залізні штирі. Вони проводили обшуки по дворах, витрушували все до зернини й квасолини. У нас витягли з печі великий казан із квасолею й забрали його з собою. Їм допомагала міліція, яка мала зброю.

Через дорогу від нас жив ледацюга Дементій, якого називали "Дьомою". Вдома навіть сапи не мав, все на позиченому. Зате після встановлення радянської влади, став активістом. Постійно чіплявся до батька, звинувачував, що в колгоспі кормить тільки своїх коней. Тато покинув роботу. Продав корову і купив коня. Виїхав з села на хутір Бурякове, що неподалік. Мав там трохи землі. Мати Наталка залишалась працювати в колгоспі. Мені було вісім, ходив у другий клас.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Проклинають усіх!" - англієць пыд час Голодомору побував на будівництві мосту на Донбасі

Села спустошили і на початку 1933-го року стали страшно голодувати. У Суботові масово вмирали люди і облаштували два цвинтарі. Ховали не по-людському, вивозили мерців підводами і зсипали в одну яму. Гробарями були ті ж самі представники пропитого "пролетаріату". Вони їздили попід хатами й хриплими голосами горлали-питали чи нема мертвих.

Сидів на домовині. Бачив, як гробарі скидали в яму трупи багатьох людей. Серед них були й діти

Навесні помер наш батько. Хоронити взявся його брат Тиміш. Вивозив своєю підводою. Поїхав і я з ним, сидів на домовині. Бачив, як гробарі скидали в яму трупи багатьох людей. Серед них були й діти. Скільки мерців привезли тоді, я й не встиг порахувати. Дуже багато. Їх швидко скидали.

У двох материних сестер і брата померли діти. Від голоду не стало двох сімей наших сусідів - Дорошенків і Кривенків. У Суботові під час Голодомору загинула десь п'ята частина жителів.

Автор: Ольга Осипенко
  Яків Пасічник закінчив курси зоотехніків і сільськогосподарський технікум у Золотоноші. Працював у Суботові зоотехніком, агрономом, заступником голови колгоспу. Тричі одружувався. З Євгенією “прижили сина Івана”. Ще двох жінок звали Любами. Всі повмирали вже. У 1970 роках “хату у Суботові покинув синові” і переїхав у місто Городище - тепер Черкаський район. Збудувався. Працював у воєнізованій охороні.  “Я чигиринський козак, а такі на пенсію не йдуть”. Живе сам, “син не схотів переїздити, а онуків не має”. Дуже любить техніку, має трактор ЮМЗ й автомобіль “Славута”. Водить досі.  Обробляє город. “Раніше завжди тримав корову, бо любив молочне. Але тепер уже немає ні молока, ні сметани, ні сиру”.
Яків Пасічник закінчив курси зоотехніків і сільськогосподарський технікум у Золотоноші. Працював у Суботові зоотехніком, агрономом, заступником голови колгоспу. Тричі одружувався. З Євгенією “прижили сина Івана”. Ще двох жінок звали Любами. Всі повмирали вже. У 1970 роках “хату у Суботові покинув синові” і переїхав у місто Городище - тепер Черкаський район. Збудувався. Працював у воєнізованій охороні. “Я чигиринський козак, а такі на пенсію не йдуть”. Живе сам, “син не схотів переїздити, а онуків не має”. Дуже любить техніку, має трактор ЮМЗ й автомобіль “Славута”. Водить досі. Обробляє город. “Раніше завжди тримав корову, бо любив молочне. Але тепер уже немає ні молока, ні сметани, ні сиру”.

Батьків брат Платон допоміг нам переїхати до Бурякового. Тоді дядько зарізав телицю і віддав нам шкуру. Мати відрізала від неї шматки і варила суп.

Ще їли листя, збирали в лісі гриби. Бувало, вкрадалися у поле до кагатів колгоспної картоплі. Пам'ятаю, як мололи на домашніх жорнах дві чи три жмені зерна. Мати з того борошна варила нам "затірку".

В добрих господарів, які не всю землю здали у колгосп, вродило гарно. Тому голод – це великий злочин, який вчинила влада проти народу

Нам допомагав мій старший брат Тиміш, який тоді приїхав з шахт Донбасу. Підтримувала сестра Марія, яка була замужем за головою колгоспу Сергієм Нескребою. Дядько Платон ділився чим міг. Якби не вони, ми б вимерли голодною смертю.

Про голод старалися не говорити. Якщо й заходила коли розмова, то представники влади звинувачували в усьому посуху. Влітку 1932 року дійсно було мало дощів. Але в добрих господарів, які не всю землю здали у колгосп, вродило гарно. Тому голод – це великий злочин, який вчинила влада проти народу".

Більше спогадів про Голодомор читайте в журналі "Країна" за 25 листопада 2021 року.

Підписатися можна ТУТ.

Щороку в четверту суботу листопада в Україні вшановують загиблих від голоду. Цьогоріч День пам'яті жертв Голодомору припадає на 27 листопада. У цей день проводять поминальні богослужіння, відвідують пам'ятні місця.

О 16:00 долучаються до загальнонаціональної хвилини мовчання та акції "Запали свічку".

Голодомор вчинила радянська влада у 1932‑1933 роках, щоб зламати український спротив режиму. Державні органи вилучили продовольство й закрили кордони. Люди помирали від голоду. Керівництво Радянського Союзу приховувало масову смертність в Україні та відмовилося від благодійної допомоги, що її пропонували інші країни й діаспора.

До 88-х роковин трагедії Український інститут національної пам'яті проводить інформаційну кампанію "Діти – найвразливіші жертви геноциду". Закликають берегти пам'ять про знищення українців і шанувати тих, хто пережив трагедію. Звертають увагу на потребу шукати шляхи передачі інформації про складну сторінку української історії сучасним дітям та підліткам, але не травмувати їх.

Зараз ви читаєте новину «Села повимирали. До них заселяли приїжджих з Росії - очевидець Голодомору». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 411
Голосування Чи посадять Петра Порошенка за звинуваченням у державній зраді?
  • Так, давно пора
  • Ні, це політичне переслідування
  • Мені байдуже
Переглянути