13 січня 1877-го в селі Монастирок, тепер Немирівський район на Вінниччині, народився Микола Леонтович - автор всесвітньо відомої різдвяної пісні "Щедрик".
Написав її 1901-го. Вперше була виконана 1916 року хором Київського університету. Відтоді її стали масово співати інші колективи. 5 жовтня 1921 року "Щедрик" був презентований на концерті в Carnegie Hall в Нью-Йорку. 1936 року композитор Петро Вільховський, який працював на радіо NBC, записав англійську версію Carol of the Bells. Під цією назвою мелодія українського "Щедрика" стала всесвітньо відомою. Щедрівка звучала у серіалах "Південний парк", "Сімпсони", "Гріфіни", "Суботній вечір у прямому ефірі", "Менталіст", фільмах "Гаррі Поттер", "Сам удома", "У дзеркала два обличчя", "Міцний горішок 2", "Сімейка Адамсів", "Крампус". Carol of the Bells стала одним із найпопулярніших творів, які виконав американський віолончеліст Стівен Нельсон з The piano guys. Має 27 млн переглядів на YouTube.
Батько, дід і прадід композитора були священиками. Він відмовляється від сану. Після Кам'янець-Подільської духовної семінарії стає вчителем двокласної школи у Чукові – тепер Немирівський район. Вміє грати на скрипці та флейті. Засновує шкільний оркестр. Робить переробки музичних творів під дітей. Всі власні кошти витрачає на музичні інструменти для учнів. Купує 5 скрипок, віолончель, флейту, корнет і тромбон. При місячній зарплаті 27 крб, за кожен інструмент віддає по 25-40 крб.
"Селяни збиралися послухати наш музичний гурток у садку школи, - писав у спогадах композитор. - Тут було навіть досить гарне помешкання для музикантів – щось вроді "раковини", збите з дощок. Публіка знала в обличчя і по прізвищу кожного оркестрового музику, маючи певні відомості, про те як зветься його інструмент і чого варт гра окремих "артистів". Кожний новий успіх учня селяни помічали і зазначали у своїх репліках – "А він-таки навчився грати на флейту: диви, як гарно висвистує".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дім композитора Леонтовича врятують 100 меценатів
Після Чукова йому доводиться працювати ще у теперішньому Бахмуті на Донбасі, Тульчині на Вінниччині та Києві.
"Леонтович зовні виділявся своєю витонченістю. Не любив носити службової форми і всього казенного, – пише диригент Микола Покровський у нарисі "Зі сторінок минулого", який знав композитора у Тульчині. – Під час виступів усім своїм виглядом уже налаштовував і виконавців, і зал. Одягнутий у темну візитку, сорочку з твердим стоячим коміром і гарним галстуком, він, худорлявий і стрункий, з великим чолом і чорною борідкою-еспаньйолкою та коротко підстриженими вусами, ніби підносився над стихією ніжних звуків. Микола Дмитрович стійко боровся з нелегким життям учителя співів того часу. Його сім'я ледве зводила кінці з кінцями. Але він рідко бував сумний і похмурий, завжди жартував і сподівався на кращі часи."
Більше про Миколу Леонтовича читайте у журналі "Країна" №48 (401), що вийде 14 грудня 2017 року.
5 
1
Коментарі