25 грудня 336 року відбулось перше задокументоване святкування Різдва у Римі. Саме з цього року римо-католицька церква щороку відзначає 25 грудня як день народження Ісуса Христа.
У перші два століття нашої ери були не відомі точні дата і рік коли народився Ісус з Назарета.
На Сході Різдво довгий час святкувалося разом із святом Богоявлення 6 січня, тобто свято поєднувало не тільки появу Ісуса Христа при його хрещенні, але і його появу на землі, тобто його народження. Вирішальну роль у впровадженні окремого свята Різдва Христового на Сході зіграв святий Іван Златоуст, під впливом якого святий Григорій Богослов запровадив це свято у Константинополі.
Після 312 року, коли римський імператор Костянтин I проголосив християнство державною релігією, святкування Різдва з Риму почало поширюватись на північ і захід Європи, доповнюючись іншими традиціями, наприклад, прикрашанням ялинок, запозиченим у германських племен, і отриманням подарунків від святого Миколая, покровителя дітей.
Офіційно дата 25 грудня була затверджена на Ефеському церковному соборі в 431 році, а в 438 році в кодексі імператора Феодосія з'явився закон про загальне святкування свята Різдва Христового.
Більшість дослідників схиляються до того, що Різдво стало християнським еквівалентом популярного в Римі язичницького свята Сатурна, яке закінчувалось у день зимового сонцестояння, коли починалось збільшення тривалості дня. Однак у Єрусалимі Різдво святкувалося разом із Богоявленням аж до 634 року.
У 525 році папський архіваріус Діонісій Малий за дорученням папи римського Івана I розробив нову систему літочислення. Відмовившись від тодішнього літочислення, розпочатого від першого року правління римського імператора Діоклетіана, він запропонував нову систему розрахунку від Різдва Христового, виходячи з того, що Ісус воскрес 25 березня на 31-й рік свого життя. І хоча, як було встановлено пізніше, Діонісій помилився на кілька років, з VIII століття розрахунок років від Різдва Христового поширилась Європою.
3 
1
Коментарі