17 листопада 1947 року у радянському таборі "Чапаєв" під Києвом помер єпископ Перемишльської єпархії УГКЦ 71-річний Йосафат Коциловський. Страждав від запалення легенів, викликаного жахливими умовами.
Ще 1944 року він виступив проти насильницького обміну населенням між Польщою і СРСР. Передав інформацію про його справжній характер до американського та британського посольств. Просив втрутитись, утім, безрезультатно. З того часу відчував постійний тиск з боку комуністичної влади. Від нього вимагали дозволити греко-католицьким священникам виїхати до СРСР. У відповідь казав, що це неможливо без дозволу Ватикану.
Розуміючи, що поляки спробують переселити, а совєти намагатимуться знищити церкву, написав заяву вірності й пошани до Папи Пія XII. Просив делегувати на смерть за святу Унію.
Восени 1945 року його арештували поляки та запроторили до в'язниці міста Жешув Підкарпатського воєводства. Потім передали радянській стороні. Чекісти пообіцяли звільнити єпископа, за це він мав прийняти православну віру та очолити церковний псевдособор у Львові, на якому планували об'єднати Львівську митрополію з Московським Патріархатом. Від "пропозиції" відмовився.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У лісі чекісти НКВД розстріляли священника
Йосафата Коциловського забрали на допити, де застосовували фізичні тортури. Потім його звинуватили в антирадянській агітації, полонізації Західної України, співпраці з нацистами та ОУН-УПА. Засудили на 8 років ув'язнення.
Псевдособор та ліквідацію УГКЦ завершили 10 березня 1946 року. У той час Йосафат Коциловський перебував у київській в'язниці в жахливих умовах. Саме там важко захворів. Згодом його перевели до концтабору у селі Чапаївка біля Києва, де помер у табірній лікарні.
Декрет мучеництва єпископа проголосили 21 квітня 2001 року у Ватикані. А 27 червня 2001-го у Львові за участі Папи Івана Павла II відбулося зарахування священника до лику блаженних.
За Люблінською угодою від 9 вересня 1944-го між урядом УРСР та Польським комітетом національного визволення 23 вересня 1944 року почався обмін етнічними поляками та українцями.
На завершальному етапі Другої світової війни СРСР та Польща узгодили кордони між країнами. Підляшшя, Холмщина й Надсяння відійшли до Польщі. У цих регіонах жило багато українців. На Галичині й Волині залишалося польське населення. Влада вирішила провести обмін населенням. Таким чином хотіли політичний кордон зробити ще й етнічним.
З боку соціалістичної Польської республіки угоду підписав Едвард Осубка-Моравський, з українського - голова Ради народних комісарів УРСР Микита Хрущов.
1 
1
Коментарі