Масову чистку польського мирного населення Волині, проведену УПА в 1943 році, не можна виривати із загального контексту, вважає історик Андрій Портнов. Про це він сказав у відеозверненні на сайті видання Ab.Imperio.
"Щоб прояснити подію тоді дуже важливо мати на увазі контекст міжвоєнної Європи, а саме - надання право націям на самовизначення та ідея гомогенної держави... УПА фактично прийняла цю логіку - одна нація, одна держава, - і провела акцію знищення польського населення Волині, мабуть думаючи, що після закінчення війни в Європі неминуче знову буде дискусія про межі, - пояснив Портнов. - І тоді факт відсутності поляків на землях, які УПА вважало українськими етнічними землями, допоможе приєднати Східну Галичину і Волинь. Нагадаю, що в 1921 році за рішенням Антанти обидві ці частини українських земель відійшли до міжвоєнної Польщі, хоча в структурі населення переважали українці".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Польський історик порівняв пам'ять українців про війну з фільмом Тарантіно
Андрій Портнов підкреслив причини різної пам'яті українців і поляків про події на Волині у 1943-му:
"Ця трагічна подія різним способом збереглася в польській та українській історичній пам'яті. У післявоєнній Польщі сюжет вбивства поляків на Волині був присутній завжди. Крім того, він активно використовувався в комуністичній пропаганді проти УПА. У випадку з Радянським Союзом все було навпаки. Там образ УПА конструювався через призму виступу підпілля проти Червоної армії, тема Волині не з'являлася в радянських публікаціях практично ніколи".
Історик припускає, що сьогоднішня дискусія з різанині на Волині втягнута в набагато більш широкий контекст з обох сторін. З української - в прагненні показати УПА воюючою стороною, з польської - у відстоюванні образу "Польщі-мучениці".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Я не вірю, що українські селяни самі взяли сокири й пішли на польські села" - Ґжеґож Мотика
"В українському контексті ми бачимо посилення тенденцій до, з одного боку, применшення масштабів різанини, з іншого - до виправдання УПА, і з третього - до зображення поляків і польських політичних структур, як відповідальних за те, що сталося... Такі, часто істеричні тексти, мають своєю метою виправдання УПА як якоїсь цілісності історичної та позбавлення її від звинувачень, які можна використовувати як контраргумент у прагненні визнання цієї структури воюючою стороною у війні і одного з символів української державності", - зазначив він.
"У Польщі проблема Волині теж не самоцінна, - доповнив Портнов. - Це не тільки проблема пам'яті про невинно вбитих громадянах, це також частина більш широкого контексту сучасних польських дебатів про Другу світову війну. Дуже часто підняття теми Волині служить для того, щоб в черговий раз підтвердити і затвердити образ Польщі-мучениці. Таким чином Волинь дуже добре стає в один ряд з дуже символічними подіями, як розстріл польських офіцерів у Катині".
"Таким чином цілком конкретна історична подія, яку зараз історики можуть адекватніше описати, ніж десять років тому, виявляється не тільки елементом політичної гри, але й пам'яті про війну", - закінчив Андрій Портнов.
Крім того, історик виділив схильність польської сторони зображати свої колишні землі, як сьогоднішні колонії.
"Мені здається, що за останні роки в польських ЗМІ помітна тенденція до повернення до того, що я називаю "кресових мовою", тобто зображення сучасних Білорусії, Литви та України з точки зору колоніального переваги", - зазначив він.
Як ілюстрацію він навів обкладинку популярного в Польщі журналу "Уважам же" (Uwa?am ?e), точніше його доповнення "Історія". На ній є напис: "Полісся - польський Мадагаскар".
5 
1
Коментарі
52