Радянський Соловецький табір окремого призначення - СТОП, зареєстрував перших в'язнів 6 червня 1923-го. 1933-го табір нараховував вже 19 тис. політв'язнів. Складався з 6 табірних відділень.

 

Перше відділення концентрувало основну масу політв'язнів. Знаходилося у стінах монастиря, в якому підготували спеціальні камери. Друге базувалося в різних точках Великого Соловецького острова. Тут проводилися головні лісо- та торфнозаготівельні роботи. Третє відділення розташовувалося на острові Велика Муксалма.Тут були зороседжені ув'язнені, які втратили працездатність. Четверте - на Вознесенському скиті. Це був чоловічий штрафний ізолятор. Вірогідність загинути тут була вищою. П'яте влаштовано на Кондострові. Його заселяли переважно хворі із заразними хворобами. Шосте знаходилось на острові Анзері. Використовувалось для утримання інвалідів, які були нездатні працювати. Також тут розташовувався жіночий штрафний ізолятор.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 4 черкасців відвідали Соловки

Контингент в'язнів був вкрай різноманітним: члени політичних небільшовицьких партій, білогвардійці, козаки, бандити. Серед українців - учасники визвольних змагань 1917-1921-х. Більшість із них загинули.

Значну кількість ув'язнених складала інтелігенція. Уже 23 вересня були відкриті табірний театр, краєзнавчий музей і ботанічний сад.

У таборі існувала система покарань. За дрібну провину у теплу пору року арештантів жорстоко били. У холодну - обливали холодною водою.

×