В містечку Йем за 50 км від Лондона 17 вересня 1665-го в почалася чума. Поширилася півднем Англії і дійшла до Лондона.
Чума була найстрашнішою вбивцею епохи середньовіччя - вона мала руйнівний ефект на населення Європи ХIV-ХV століття. Бубонна чума характеризується появою на тілі характерних висипів, що з часом ставали чорними. Саме через це отримала ім'я "Чорна смерть". Чума переносилась блохами, які найчастіше зустрічалися на щурах.
Причина чуми в Лондоні була невідома. У місті оголосили карантин і закрили всі виїзди і в'їзди. Король Англії Карл II разом з сім'єю і наближеними покинув Лондон і виїхав за місто. Так зробили і найбагатші міщани. З'явилися перебої із доставкою їжі і товарами першої необхідності.
Школи і коледжі закрили на карантин. У разі смерті від чуми будинок померлого відразу ж закривався на 40-денний карантин. Лондонців насильно змушували ароматизувати будинки перцем, ладаном і хмелем та курити тютюн. На міських площах безперервно палили багаття в спробі очистити повітря.
Лазарети були переповнені. Спеціально найняті люди їздили по місту, закликаючи мешканців виносити мертвих, щоб потім відвезти купи тіл на візках. Хоронили за містом у спільних могилах. Скоро візків стало не вистачати, і трупи почали складати біля будинків.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Під час епідемії вмерли 259 чоловік із 350
Якщо до епідемії у місті за тиждень помирало до 300 людей, то у жовтні померло більше 7 тис. лондонців. Епідемія чуми закінчилася у вересні наступного року. Тоді спалахнула Велика Лондонська пожежа, яка за 4 дні знищила усі заражені чумною палочкою будинки в центрі міста. З 460 тис. жителів Лондона в результаті епідемії загинуло більше 100 тис.
Людству відомі три пандемії чуми. Перша - "чума Юстиніана" у VI столітті в регіонах Середземномор'я, друга — "Чорна смерть" у XIV столітті в Азії, Європі та північній Африці. Третя пандемія - в Азії, завершилася 1959-го. Приблизна кількість жертв у світі, спричинених хворобою, становить 15 млн осіб.
Німецький лікар Роберт Кох 23 липня 1901-го висунув теорію, що переносником бубонної чуми є щури. Це стало початком боротьби із переносниками смертельної недуги. 1885-го спеціально для вченого створили Інститут гігієни в Берлінському університеті. 1905-го за "дослідження й відкриття, що стосуються лікування туберкульозу", професор Роберт Кох отримав Нобелівську премію з фізіології й медицини.
Коментарі