"Завтра вперше в СРСР буде проведена передача телебачення (дальнобачення)" - написала газета "Правда" в 1931 році. А вже через рік ленінградський завод "Комінтерн" розпочав виробництво перших радянських телевізорів Б-2. "Телевізор для індивідуального користувача", був розроблений ленінградським інженером, уродженцем України Антоном Брейтбартом.
10 травня 1932-го року на заводі випустили перші 20 телевізорів.
Це була малогабаритна ТВ-приставка до радіоприймача. У 1933-1936 роках було випущено більше трьох тисяч оптико-механічних телевізорів марки "Б-2" з розміром екрану 3х4 см. Б-2 дозволяв приймати передачі по німецькому стандарту механічної розгортки на 30 рядків при кадрової частоті 12,5 кадрів в секунду.
Апарат був приладом з диском Ніпкова. Вбудована в корпус приставки лупа збільшувала видимий розмір екрану приблизно до 3×4 сантиметрів. Фактично, зображення на ньому могла розглядати тільки одна людина.
Звуковий супровід передавався на іншій частоті і його потрібно було приймати на другий приймач з гучномовцем. Розміри телевізора - 230×216×160 мм, діаметр диска Нипкова - 190 мм. Диск виготовлений з чорного паперу і максимально полегшений, щоб можна було застосувати малопотужний двигун і спростити синхронізацію. Живлення - від мережі змінного струму 120 В. Телевізор був зібраний в дерев'яному футлярі і мав три ручки управління: регулятора обертів мотора, налаштування на частоту імпульсів синхронізації і їх амплітуди. До переваг конструкції відносили простоту, малі габарити і наявність автоматичної синхронізації; до недоліків - малі розміри видимого зображення і його недостатню чіткість через занадто великі отвори в диску, а також зриви синхронізації при різкій зміні характеру зображення.
Першим радянським телевізором, в якому був застосований і діє зараз з роздільною здатністю 625 рядків, став Москвич-Т1. Розроблявся з 1946 року і був спочатку розрахований на стандарт 343 рядки, однак до початку серійного виробництва був прийнятий новий стандарт. Вперше у вітчизняному радіомовлення, в цьому телевізорі була реалізована система звукового супроводу з частотною модуляцією, що давала високу якість звуку. Крім того в телевізор був вбудований УКХ-ФМ приймач для прийому радіомовних програм з частотною модуляцією. Коштував телевізор 3,5 тис. рублів зразка 1947, а важив 33 кілограми.
Перший масовий радянський телевізор, легендарний КВН-49, був створений в 1949 році. Коштував він вже 900 рублів.
Телевізор КВН-49 був розрахований на прийом будь-якого з трьох існуючих на той час каналів. Зображення розміром 105х140 мм відтворювалось на екрані кінескопа ЛК-715-А, який незабаром був замінений на 18ЛК1Б. Звук відтворювався гучномовцем 1ГД-1. Живлення телевізора здійснювалось від мережі змінного струму: 110, 127 або 220 В. Потужність 220 Вт.
Виробництво ж кольорових телевізорів в СРСР почалося лише в середині 1967 року. Хоча систему кольорового телебачення розробив ще Зворикін в 1928 році, лише до 1950 року стало можлива її реалізація. Та й то лише в якості експериментальних розробок. Минуло багато років, перш ніж ця технологія стала загальнодоступною.
Винахідником телевізора вважають професора Петербурзького технологічного інституту Бориса Розінга. 9 травня 1911 року він отримав перше телевізійне зображення. Його учень, російський емігрант, Володимир Кузьмич Зворикін в 1928 році отримав перший патент на телевізор в США. Перші телевізори мали механічну розгортку. Потім з'явилися чорно-білі телевізори з електронної розгортку і електронно-променевою трубкою в якості джерела зображення
1 
1
Коментарі