Перша українка-офіцер захворіла дистрофією у таборі

Перша українка-офіцер Олена Степанів-Дашкевич померла 11 липня 1963 року у Львові.

За прикладом старшого брата Ананія вона вступила до українського спортивного товариства "Сокіл", очолила згодом першу жіночу чоту "Сокілок" у Львові. Після закінчення семінарії вона займалась репетиторством. 1912 року вступила до Львівського університету, вивчала географію та історію.

1914 року стала єдиною жінкою, яка вступила до Українських січових стрільців. Вона проводила лекції з військової історії, вивчала медичну допомогу та військову справу. Очолювала жіночий стрілецький відділ медсестер.

"Чи можете уявити собі, що це значить день у день іти навантаженому піхотинцеві 30-40 кілометрів, ніч у ніч копати шанці, наступати і відступати, мерзнути на полі, голодувати, нести на собі відповідальність за кожний крок, за кожну постанову і за життя та смерть доручених тобі людей, попасти в полон і не збожеволіти ? Коли ви хоч трохи свідомі цеї долі, зважте, як тяжко приходилось побороти це все молодій дівчині", - згадав січовик Остап Луцький

Перші бої Олени Степанів були під Комарником, на Маківці, під Болеховом. За мужність під Комарником її нагородили медаллю "За хоробрість", за відвагу на Маківці їй надано звання хорунжого. Під Болеховом дівчина потрапила у полон до росіян. Заради Олени пішов у полон її майбутній чоловік Роман Дашкевич, але їх відправили у різні табори для військовополонених: Романа – в Забайкалля, Олену – в Ташкент. Там Олена Степанів захворіла, у неї виникла легенева кровотеча. Під час обміну полоненими в квітні 1917-го Олена Степанів виїхала з Середньої Азії через Петроград, Фінляндію, Швецію та Німеччину до свого стрілецького коша, що стояв тоді біля Стрия.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Російських окупантів розгромили в Карпатах

1919 року з дипломатичною делегацією Олена Степанів через Румунію й Угорщину прибула до Відня. Там вона продовжила своє навчання в університеті, отримала ступінь доктора філософії. Там же вийшла заміж за полковника УГА Романа Дашкевича. Повернувшись до Львова 1922 року, Олена Степанів працювала в гімназії сестер-василіанок. 1926 року вона народила сина Ярослава.

З 1939-го працювала в установах АН УРСР, була доцентом Львівського університету. Відмовилася виїжджати за кордон. Після закінчення Другої світової війни працювала старшим науковим співробітником і завідувачем сектору економіки Львівського відділу Інституту економіки АН УРСР, науковим співробітником Природничого музею АН УРСР.

20 грудня 1949 року Олену Степанів заарештували. Її звинуватили у зберіганні "антирадянської, профашистської, націоналістичної" літератури.

Вона перебувала у тюрмі на Лонцького. Степанів щодня допитували і катували. Згодом її заслали у табір в Мордовії. Там вона перенесла дистрофію, отримала інвалідність. 1956-го Олена Степанів повернулася до Львова. За нею доглядав син Ярослав Дашкевич.

Олену Степанів поховали на Личаківському цвинтарі у Львові. На панахиді присутні заспівали стрілецьку пісню "Чуєш, брате мій".

×