Ексклюзиви
Четвер, 13 травня 2021 18:24

Пам'ять Героя Небесної сотні вшановують конкурсом етноблогерів
5

Ініціатори Відзнаки імені Героя Небесної сотні Олександра Капіноса проводять конкурс етноблогерів. Учасниками можуть стати всі охочі віком від семи до 17 років. Заявки приймають до 30 травня.

"Конкурс етноблогерів на здобуття Відзнаки імені Олександра Капіноса - це крок до втілення мрії Сашка про те, щоб діти вивчали й любили традиції нашого народу! Спонукає розпитати в батьків, бабусь, дідусів, старших людей про те, як раніше святкували Різдво, Великдень та інші народні свята. Як називався одяг, у який вбиралися, посуд, у якому готували й споживали їжу, які готували страви. Про родинні реліквії, які передаються від покоління до покоління. Варто зняти короткі відео, зробити фото, написати розповіді й опублікувати до 30 травня на своїй сторінці в Instagram з хештегами #етноблогер2021 #ВідзнакаКапіноса" - написали у Facebook організатори.

Автор: Національний музей Революції Гідності
  Сашко Капінос помер 19 лютого 2014-го від поранень отриманих на Майдані Незалежності
Сашко Капінос помер 19 лютого 2014-го від поранень отриманих на Майдані Незалежності

Мода на етнографію в усіх її проявах неминуча. Це спосіб знайомитися з минулим не нудно, а стильно, щиро, і з різною глибиною занурення. Хтось їздить в експедиції у глухі села збирати фольклор, займається ткацтвом чи традиційною вишивкою. Інший робить стилізовані фотосесії, займається музикою – автентичною, або ж роком з елементами фолку. Ще хтось майструє етнічні прикраси, досліджує й адаптує до сьогодення традиційну кухню. Є тисяча й один спосіб говорити про спадщину.

Ця тема широко проявляється в сучасних блогах. Пропонуємо приклади вже успішних дописувачів соцмереж.

Уляна Явна ділиться колекцією вишитих сорочок, продає вінтажні килими та розповідає дещо з давніх вірувань. Наприклад, як зустріти відьму (якщо буде нагальна потреба):

"Щоб побачити відьму, можна було: у кожний четвер Великого посту робити борону з осикового дерева. У Чистий четвер її закінчити та, прийшовши з церкви, сісти в корівнику із запаленою свічкою за тою бороною. Кидати (знову ж таки, щочетверга) в поліно на горище, а коли розпалити тими полінами піч, сподівалися, що відьма прийде просити вогню".

Про вишиванки також багато розповідає і Леся Воронюк – режисерка, сценаристка, письменниця, продюсерка, а ще засновниця Дня вишиванки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українці відзначають День вишиванки: коли і навіщо виникло свято

На платформі традиційної музики "Рись" знайдете пропозицію пройти майстер-клас із гри на бубні, або ж прийти на етновечірку, щоб правильно випроводити зиму (вочевидь, на це запрошення погодилося замало охочих – зима явно не хотіла здавати позиції).

Автор: Національний музей Революції Гідності
  Конкурс етноблогерів триватиме до 30 травня
Конкурс етноблогерів триватиме до 30 травня

Щемкий і пронизливий блог пропонує ГО "Баба Єлька". Команда, яка працює над ним, здійснює експедиції Кіровоградщиною та збирає автентичні пісні від старих людей, які ще мали звичай співати в повсякденному житті. В описі проєкту йдеться, що названо його на честь унікальної баби Єльки з села Розсохуватка Маловисківського району.

"Вона знала сотні народних пісень, а ще лікувала людей травами, виховала 10 дітей, переживала Голодомор… Попри все кожен свій день вона починала з пісні й піснею проводжала захід сонця. У кожного з нас є своя "баба Єлька" − бабуся, яку неможливо було уявити без пісні. З піснею працювали, дівували, одружувалися, ішли в засвіти. Для когось українська народна пісня – це щось забуте і несучасне, а для когось – це цілий всесвіт, спосіб ідентифікації та самовираження".

Ідея проєкту належить етновиконавиці Світланій Булановій, редакторці "Нової газети" Інні Тільновій і піарниці Вікторії Семененеко.

Олена Щербань, етнологиня та докторка історичних наук у Facebook пише про смачне, чимало про найтрадиційнішу українську страву – борщ. Ви знали, що в Україні борщу присвячений цілий музей? Тепер знаєте, живіть із цим.

Ще більше смачної й пізнавальної інформації – на сторінці ЕтноСадиби "Лялина Світлиця", фундаторкою якої й є Олена.

Тему традиційної кухні вкупі з жартами підіймає й блогер Пан Едзьо. А розповіді про їжу з колоритними замальовками (здебільшого з Гуцульщини) пропонує ресторатор Всеволод Поліщук, який веде свій блог на SITE.UA:

"Гуцулія. Єно запіяли кугути.

Гоcподиня зівнули, потегнуласи під теплов перинов, друлила ногов чоловіка, каже:

– П'єтнайціть кулок тонкої ковбаси, п'єтнайціть грубшої, десіть кусків підчеревини, десіть полядвиці, дванайціть – сала, шість сальцесонів, п'єть фаршированих риб, пару трилітрових слоїків маринованого товстолоба, штири зайці... Ти горівки кіко вигнав?

– Одинайціть літрів, – бурчить спросоння чоловік.

– Штири перекладанці, шість пляцків, пальчики, рогалі, два сирники, три медівники, ведерко печінкового салату, ведерко олів'є. Йой, я тагі забула з чесноком зробити?

– В зеленім ведерку за дверима, – бурчить чоловік, би відчепиласи…"

Він же веде і сторінку "Клуб галицької кухні".

Про кухню, гарні заклади й історії роду розповідає також Олена Павлова, тим часом як Пані Стефа просто зосереджується на цікавих рецептах.

Автор: Національний музей Революції Гідності
  Поширює етнічне і Тетяна Фірлей, інстаграм і тік-ток блогерка, відома як @ooh_tetyana. Акторка, модель, танцюристка, втілюючись у різних образах, вкотре доводить: автентика – це стильно
Поширює етнічне і Тетяна Фірлей, інстаграм і тік-ток блогерка, відома як @ooh_tetyana. Акторка, модель, танцюристка, втілюючись у різних образах, вкотре доводить: автентика – це стильно

Практичніший характер має сторінка "Народне мистецтво в Пирогові". Там можна дізнатися про ярмарки (зокрема і як долучитися зі своїми виробами) та інші події на території Народного музею архітектури й побуту.

А етнофотографка Анна Сенік казково візуалізує традицію на сторінці свого блогу.

Про символіку й сенси, зашифровані в декоративному мистецтві, написано й сказано чимало. Дехто надає орнаментам на вишивках і прикрасам значення оберегів; дехто вбачає в зображеннях сили природи. Про це можна дізнаватися з досліджень, дискутувати, а ще – дивитися й відчувати. Наприклад, на сторінці музейниці Любови Собуцької.

Про все на світі – декор, писанки, вишивку, традиційні рецепти – можна дізнатися зі сторінки Оксани Білоус або ж її майстерні.

Про звичаї розповідає на сторінці Дар'я Анцибор, фольклористка й мандрівниця.

Наприклад, про Великодневий звичай гріти діда:

"Діти ходять від хати до хати, де господарі палять вогнища, і промовляють: "Грійте діда! Грійте діда! Дайте хліба! Аби вам овечки, аби вам ягнички, аби вам телички". Сьогодні здебільшого говорять тільки перші дві фрази, та й вогнища вже майже не палять. За ці обходи дітей частують солодким. Звичай ще поширений на Гуцульщині на передвеликодньому тижні.

Дідами називали предків, тому це слово часто звучить у поминальній, зокрема й календарній, обрядовості. Наприклад, дідами звуть поховальні дні. Звичай гріти діда, як і годування душ покійних, — спосіб спілкування з предками і їх задобрення.

Без задобрених духів не буде гарного врожаю".

Автор: Національний музей Революції Гідності
  Про ткацтво, політику й історію пише й Анастасія Свідерська, вона ж – @zrizana_kosa.
Про ткацтво, політику й історію пише й Анастасія Свідерська, вона ж – @zrizana_kosa.

Майстер народного мистецтва з вишивки, дослідник і колекціонер етнічного одягу Юрій Мельничук уміє читати знаки української вишивки, так само як пересічні люди – текст.

Чи знали ви, наприклад, що були рушники, під якими проганяли худобу?

"Цікавий сюжет юр'ївського скотарського рушника ХІХ століття із села Подольці Ширяївського району на Одещині (фонди ОІКМ – #Одеського історико-краєзнавчого музею). Його описала дослідниця пані Тамара Приходченко. З її слів, "під цим рушником проганяли худобу, коли з двору виганяли вперше на пасовище. Потім рушник віддавали пастухові". У композиції цього рушника бачимо два ряди по три пастухи-вершники на конях, між якими розташований третій ряд із чотирьох мотивів собак, які мають допомагати доглядати пастухам худобу".

Етнічна тематика вплелася й у найновішу мережу TikTok.

Олександра Бондаренко у Facebook поширює старовинні чорно-білі світлини й подкасти про традиції, то в TikTok записує кумедні відео з етнічними мотивами, через що іноді бувають спроби її забанити з боку ворогів з РФ.

Блог "Твоя підпільна гуманітарка" розповість і про мавок, і про походження зайця у великодній символіці, і про сучасні легенди, народжені феноменом Зони Відчуження. Чому Велесова книга – це підробка, звідки взагалі беруться символи, хто такі упирі й годованці та багато інших нагальних питань (про які ви могли не знати, аж поки не побачили в назві).

Етнічну музику можна слухати на YouTube-каналах гуртів "КораЛЛі", "Фолкнери". Київський гурт "Буття" представлений лише у Facebook. Там же є і "КораЛЛі".

Автор: Національний музей Революції Гідності
  Данило Гайдамаха, відомий як тік-ток блогер @сhornobrovyi, у дотепний спосіб популяризує українську серед молоді, також іноді згадує про політичні репресії та інші злободенні явища
Данило Гайдамаха, відомий як тік-ток блогер @сhornobrovyi, у дотепний спосіб популяризує українську серед молоді, також іноді згадує про політичні репресії та інші злободенні явища

YouTube-канал "KOZAMEDIA" розповідає про все: тут і автентичний спів, і традиції, і народні забави, викладені в коротких легких роликах, і тривалі, вдумливі інтерв'ю з музикантами.

Канал "Двоколісні хроніки" – це історія мандрів світом згаданого вже гурту "Фолькнери". Ярина Квітка й Володимир Муляр спершу мандрували світом удвох на велосипедах, розповідаючи в різних точках земної кулі про Україну, фільмуючи свої пригоди. Після народження сина Марка велокоманда збільшилася, а відеоісторії стали ще яскравішими.

Етноблогером можеш бути й ти!

Це – далеко не повний перелік вартих уваги блогів. Творити, колекціонувати, досліджувати минуле регіону, власної родини чи навіть однієї речі може кожен. Комусь праска прабабці може промовити більше за цілий підручник історії. Якщо тобі від семи до 17 років і тема традицій тобі близька – подавайся на конкурс етноблогерів імені Олександра Капіноса. Сашко – один із Героїв Небесної Сотні, і традиційна культура була його найбільшим захопленням. Відзнака його імені створена, аби вшанувати його пам'ять та підтримати тих, хто слідує цим самим шляхом.

Дізнатись умови участі та подати заявку можна на строніці конкурсу.

Львівська етнографиня Роксоляна Шимчук із 19 років колекціонує старовинний український одяг. Скільки саме речей має, полічити не може, щоразу кількість змінюється.

У молодості була членом Товариства Лева й Студентського братства. Першу вишиванку знайшла в експедиції на Буковині.

Етнографиня цінує свою колекцію, бо має одяг з усієї України, а не лише певного регіону.

Зараз ви читаєте новину «Пам'ять Героя Небесної сотні вшановують конкурсом етноблогерів». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі