День 13 червня 1944 року став одним із найтрагічніших в історії бронетанкових військ Великобританії.
70 років тому одинокий "Тигр" німецького танкового аса Міхаеля Віттмана знищив 20 англійських танків "Шерман" та "Кромвель" поблизу французького містечка Вільє-Бокаж, що у Нормандії. Англійці змушені були відступити з міста. Загалом екіпаж Міхаеля за роки війни знищив 138 танків та 132 протитанкові гармати. Усі трофеї були задокументовані. Більшість із них на Східному фронті в Радянському Союзі. Однополчани стверджували, що ворог ніколи не міг застукати Міхаеля зненацька.
Міхаель Віттман народився у 1914 році в селянській родині Баварії. Особливих талантів у навчанні не проявляв. За свідченням очевидців великим розумом не відзначався, але був справжнім майстром своєї справи. У двадцятирічному віці пішов служити до збройних сил. Дослужився до звання унтер-офіцера. У 1936 році вирішує залишитися в армії й подає рапорт із проханням перевести його до елітної частини військ СС – дивізії "Адольф Гітлер". Під час боїв у Польщі, Франції та на Балканах керує самохідною штурмовою артилерійською установкою.
У липні 1941 з'являється на Східному фронті – півдні України. В одному з боїв неподалік Південного Бугу замаскована самохідна гармата Віттмана знищує 8 радянських танків. Ще двоє, злякавшись, утекли з поля бою.
– Я скористався своєю улюбленою тактикою – гарно замаскувався, підпустив ворога на близьку відстань й розстріляв упритул, – згадував згодом.
За цей бій його нагородили першим Залізним хрестом. Під час штурму Ростова і Таганрога екіпаж Віттмана знищує 25 радянських танків і 32 протитанкові гармати. Останніх Міхаель боявся найбільше. Танки для нього були легкою ціллю.
1942 рік ас розпочав на офіцерських курсах. Він мріяв бути танкістом, але начальство вперто відряджало його на самохідки. Лише з появою "Тигрів" навесні 1943 року мрія Міхаеля здійснилася. Він став командиром танка. Бойове хрещення на "Тигрі" відбулося на Курській дузі. У перший же день боїв 12 липня Віттман підбив 8 радянських танків Т-34. За 5 днів боїв цифра збільшилася до 30 танків та 28 протитанкових гармат. Загалом на рахунку аса влітку 1943 було 88 знищених радянських бронемашин. Слава про непереможного танкіста гриміла по всій Німеччині.
Очевидці стверджували, що Міхаель мав здатність миттєво оцінювати ситуацію. Його екіпаж постійно змінювався, але незмінним залишався навідник гармати Балтасар Воль.
– Це був унікальний танковий снайпер, що не знав промаху в скорострільній стрільбі. Легко влучав у ціль на відстані 800 метрів. Він мав привілей не доповідати командиру про поміченого ворога, а відразу відкривати вогонь. Так заощаджувалися дорогоцінні секунди, – згадував Міхаель.
На відміну від інших, водії-механіки Віттмана майже не повертали башту танка. Вони крутили всім корпусом.
В лютому 1944 року прославленого танкіста приймав сам Гітлер і вручив рідкісну нагороду – Хрест в обрамленні із дубових листків. Фюрер помітив, що у Міхаеля бракує передніх зубів. Це були наслідки поранення ще в 1941 році. Канцлер Німеччини відправив танкіста до свого особистого стоматолога. 1 березня танкіст одружився із давньою знайомою Хільдою. Замість м'ясорубки Східного фронту фюрер, змилостивившись, відправляє його на спокійний Західний фронт. Саме там Віттман розлучився з навідником Балтасаром Волем, якому доручили командувати іншим танком. Ніхто не здогадувався, що невдовзі й на заході настануть спекотні деньки.
6 червня 1944 року союзники висадили 200 тисяч вояків у Нормандії. Зупинити їх мала танкова дивізія генерала Дітріха, де служив Міхаель. Через панування союзників у повітрі німці втратили половину своїх танків на марші. 13 червня рота Віттмана стала на ремонт. Міхаель у бінокль спостерігав, як у сусідньому містечку Вільє-Бокаж господарюють союзники.
– Вони поводяться так, ніби вже перемогли у війні, – зауважив товаришеві. – Я постараюся їх розчарувати.
Частину танків німецький командир відправив в обхід містечка. На позиції залишився з єдиним танком. Раптом помітив на дорозі колону англійської бронетехніки. Це були елітні англійські частини – знамениті "Пустельні щурі", що успішно воювали з німцями в Африці.
– Рішення про атаку такої кількості ворожих танків було найважчим у моєму житті, – згадував Міхаель. – Але попри все, я вирішив напасти перший. Із засідки підбив два перших та останній танк. Колона стала нерухомою. Я їздив уздовж неї і стріляв немов у тирі по великих мішенях.
Німецька піхота, що наспіла, взяла в полон 130 англійців.
Надалі нацист увірвався у місто й продовжив свою чорну справу. Було підбито ще кілька танків. Англійський снаряд розірвав гусеницю. Однак нерухомий "тигр" продовжував убивати. Він спалив ще кілька танків. Віттман заспокоївся лише тоді, коли закінчилися набої. Він залишає танк і повертається за підкріпленням.
– Я вирішив не підривати машину, бо був упевнений, що до вечора ми повернемо місто. Зрештою так і сталося.
Гітлер захоплений черговим подвигом свого улюбленця запропонував йому залишитися інструктором у танковій школі. Але Міхаель був переконаним фанатиком. Він рвався на фронт. 8 серпня його танк потрапив у оточення. Спеціалісти досі розходяться в думці, що спричинило його загибель: чи то влучний постріл із танка "Кромвель", чи ракета запущена з англійського літака-штурмовика. Від вибуху здетонував боєкомплект "Тигра". В танкові відірвалася башта. Увесь екіпаж загинув. Убитих німців поховали в ямі біля дороги. У 1988 році поховання виявили випадково. По знайдених паперах ідентифікували Міхаеля Віттмана. Його перепоховали на німецькому військовому кладовищі у Вільє-Бокаж. Колишній навідник легендарного аса Балтасар Воль набагато пережив свого командира й помер у глибокій старості в 1996 році.
3 
1
Коментарі
1