10 квітня 1944 - 68 років тому - Одеса була звільнена від фашистської окупації. Цей день куди менш описаний в історичній літературі, ніж 73 дні оборони міста в 1941-му.
Одеса була звільнена 3 Українським фронтом на чолі з Родіоном Малиновським. Також брала участь в операції кінно-механізована група генерал-лейтенанта Ісси Плієва. Вона складалася з Кубанського козачого корпусу і 4-го механізованого Сталінградського корпусу. Група була посилена 200 танками, а також самохідними артилерійськими установками та зенітними гарматами.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Виставка "Комісар зникає": як фальсифікували фото у сталінську епоху
Місцеві партизанські загони повинні були попередити підрив дамби Хаджибейського лиману. В результаті було знищено близько 50 німецьких мінерів. Партизани і підпільники змогли вберегти від наміру відступаючих військ знищити одеський порт. На бік наступаючої Червоної армії перейшли колишні чеські та словацькі військовослужбовці, мобілізовані німцями для несення вартової служби. Разом з партизанами Іллічівського району вони брали участь в боях за місто.
В останній день окупації багато жителів ховалися в підвалах і катакомбах. Вони боялися розстрілів після наказу, який забороняв виходити на вулиці після 3 години дня і велів тримати ворота будинків і двері квартир відкритими
За відомостями очевидців при відступі німецькі війська розстріляли кілька сотень мирних жителів. При звільненні міста було знищено велику кількість будівель, будинків, підприємств, архітектурних пам'яток.
"Місто оживає і заповнюється, чим далі я йду, все більшим і більшим кількістю людей. Сонце золотить своїми променями місто і ще яскравіше дає відчути радість звільнення. Одесити оточують офіцерів і бійців, розпитують про все, чим жила Батьківщина в ці важкі два з половиною роки. Захоплюються автоматами і розпитують про "Катюшу". Йду далі вулицями міста, по-весняному яскравим і по-весняному теплим. Біль від видимих ??руйнувань стискає серце. Димлять руїни, стелиться полум'я згасаючих пожеж", - описав свої перші враження від прогулянки по звільненому місту професор Андрій Недзведський.
Коли німці і румуни покидали місто, то вивозили все підряд, все, що становило хоча б якусь цінність. Під час окупації тільки роялів і піаніно з міста було вивезено близько 200 тисяч. А з художніх музеїв пропали картини відомих майстрів - Рєпіна, Нестерова, Куїнджі.
Якби місто брали штурмом, використовуючи артилерію і бомбардування, то воно постраждало б ще більше. Але керівництво Червоної армії вирішило не бомардувати Одесу.
Як згадує учасник тих подій, ветеран війни Василь Пештерев, командувач 8-ї гвардійської армії Василь Чуйков зібравши артилеристів і льотчиків попередив: "Якщо без мого особистого дозволу хоча б один снаряд, одна бомба полетить на Одесу - я особисто розстріляю".
Рано вранці 10 квітня 1944 року на будівлі Одеського театру опери і балету був вивішений червоний прапор, який означав, що місто повністю звільнилося від німецьких і румунських окупантів.
На честь визволення міста в Москві прогримів салют із 24 залпів, зроблених 324 артилерійськими знаряддями. Статті про бої за Одесу були надруковані в "Правде", "Известиях", "Червоній зірці", "Комсомольській правді".
2 
1
Коментарі
8