Не треба мені ні срібла, ні золота, ні слави - український актор відмовив імператору

22 травня 1840 року в селищі Бежбайраки - нині Кропивницьке Новоукраїнського району Кіровоградської області народився український актор і режисер театру Марко Кропивницький.

Хлопець разом із сестрою Ганною зростав у родині шляхетного управителя поміщицьких маєтків. Мати Капітоліна покинула сім'ю, коли Маркові було 5 років. Тоді ж батько одружився з нянькою дітей Явдохою, яку викупив з кріпацтва. Жінка пиячила та дітей не доглядала. Одного разу Марко пережив летаргійний сон, викликаний гарячкою.

Після навчання у школі та в повітовому училищі Бобринця став вільним слухачем юридичного факультету Київського університету. Тоді ж познайомився з театром. Гра акторки Олени Фабіанської вразила його настільки, що покинув науку та сам почав писати п'єси. Вирішив, що знайшов своє покликання. Кропивницький повернувся до Бобринця, де грав у театральному гуртку брата і сестри Соболєвих. Написав першу п'єсу "Микита Старостенко", яку згодом переробить на відому "Дай серцю волю, заведе в неволю".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кропивницький залишив юридичний факультет заради театру

Відтоді все своє життя присвятив театрові, хоча деякий час обіймав посаду дрібного чиновника в Бобринецькій думі. Перший дебют на великій сцені отримав 1871 року в Одесі, зігравши Стецька у п'єсі Григорія Квітки-Основ'яненка "Сватання на Гончарівці". 1882 року в Єлисаветграді заснував перший професійний український театр, акторів якого називали корифеями. Самого Кропивницького звали батьком українського театру. Вже за 5 років наполегливої праці трупа драматурга не могла спинити гучних оплесків вибагливих глядачів Петербурга, а згодом у розкішному готелі "Демут" зіграла українські п'єси для російського імператора Олександра III та його родини. Актори отримали пропозиції грати в імператорському театрі, від яких відмовилися.

"Не треба мені ні срібла, ні золота, ні слави, ні шанування, - казав про своє рішення Кропивницький. - Зрадити мій народ, піти в найми до "можновладців", що мови нашої не визнають, хочуть знищити?! Ніколи! Краще працюватиму на користь милої моєї України в повну, Богом дану мені силу, а там уже нехай цінують усе, що я залишив".

Актор пам'ятав прийнятий 1876 року Емський указ, що забороняв українську мову та українські п'єси. Тоді, до пом'якшення 1881 року, виступав лише на російській сцені.

Усі сили Кропивницький віддавав театру, що не давало йому часу для налагодження особистого життя. Перша дружина Олександра Вукотич померла молодою від дифтерії, а стосунки з багатьма акторками закінчувалися розривом. Вдруге одружитися драматург зміг лише в 47 років, коли на гастролях в Петербурзі познайомився з лікаркою Надією Гладушенко, яка стійко прийняла його характер. 1889 року за великі кошти актор придбав хутір Щеняче неподалік Куп'янська на Харківщині, який назвав Затишком. Мальовничий хутір став єдиним місцем, де актор міг відпочити з родиною та зайнятися чимось окрім театру.

Більше про Марка Кропивницького читайте в журналі "Країна" за 19 травня 2020 року.

×