Переговори про входження Криму до складу Української держави розпочалися 5 жовтня 1918 року в Києві. Перед тим Україна провела цілковиту економічну блокаду півострова.
Важливість контролю над Кримом українські політики усвідомили лише під час війни з більшовиками. До того навіть не включали його до переліку 9 українських губерній і додаткових територій, з яких мала творитися автономна, а згодом і незалежна держава.
Після укладання союзу із німцями та вдалого наступу на більшовиків з метою звільнення України, військові під командуванням полковника Петра Болбочана встановили контроль над Чорноморським флотом і півостровом. Однак, німці, що мали у Криму власні інтереси, звели результати успішної операції нанівець.
З приходом до влади гетьмана Павла Скоропадського питання Криму порушували перед німцями неодноразово. Гетьман та його дипломати наголошували на важливих економічних зв'язках, необхідності контролю Україною Чорного моря, що зробило б її сильним союзником Німеччини. Не виключали й приєднання півострова на автономних засадах.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відкрили перший в світі пам'ятник герою української визвольної війни Болбочану: фото
Німці переконували гетьмана у прихильності, втім, робили інакше. Уже влітку 1918 року на півострові, з їхнього дозволу, виник уряд, очолюваний монархістом Матвієм Сулькевичем. Той наказав не вступати з урядом гетьмана у жодні відносини і не виконувати його вимог. У відповідь Рада міністрів Української держави назвала Сулькевича місцевим старостою і надсилала телеграми із наказами українською мовою.
Влітку 1918 року між підконтрольними урядам військами розпочалися прикордонні сутички. Тоді Рада міністрів наказала розпочали митну війну та економічну блокаду півострова. Україна перервала із ним товарообмін, залізничне і морське сполучення, поштовий зв'язок. Підтримали гетьмана і німці, які зазнавали поразки у Першій світовій і потребували українського продовольства. У відповідь Крим припинив постачання в Україну солі.
Майже одразу блокада спричинила погіршення становища населення півострова та введення карткової системи у деяких містах. На Сулькевича почали тиснути промисловці, банкіри, робітники і аграрії. Вимагали переговорів та приєднання до Української держави на правах автономії. Переговори, що тривали декілька тижнів, закінчились безрезультатно.
Ембарго на поставки товарів до Криму знімуть 15 листопада 1918 року. Однак припинення митної війни пояснювали не домовленістю про приєднання, а курсом на федералізацію з небільшовицькою Росією. Його окреслювала офіційна грамота гетьмана.
25 квітня 1918 року війська Кримської групи Окремої Запорозької дивізії Армії УНР Петра Болбочана звільнили від більшовиків Бахчисарай у Криму. Першим у місто увійшов кінно-гайдамацький полк імені Костя Гордієнка під командуванням Всеволода Петріва.
Коментарі