Почали видавати свідоцтва про громадянство

Закон про громадянство Української Народної Республіки прийняли 2 березня 1918-го. Документом вперше замінили інститут російського підданства у молодій незалежній державі.

"Громадянином Української Народної Републики вважати кожного, хто родився на території України і звязаний з нею постійним перебутєм та на сій підставі відбере собі свідоцтво приналежности своєї до громадян Української Народної Републики", - йшлося в першому пункті.

Подавати прохання щодо громадянства могли особи, які проживали на території республіки не менше 3 років і не займалися антиукраїнською діяльністю. Мали тут роботу або промисли. Виключення щодо терміну проживання робили для осіб, які могли документами або свідками довести тісний зв'язок із Україною. За жінками та дітьми до 14 років закріплювалось громадянство чоловіка. Всі мали скласти урочисту присягу на вірність УНР. Прохання мали подати протягом 3-6 місяців від дня оприлюднення документа. Після цього отримували паспорти. Подвійне громадянство виключалося.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Показали український паспорт, якому 100 років

Громадяни наділялися політичними правами. Могли брати вільну участь у виборах і бути обраними до законодавчих установ та органів місцевого самоврядування, займати державні посади.

Окрім прав, мали й чітко визначені обов'язки: підтримувати державу всіма силами та засобами, коритись її законам, боронити від ворогів, підтримувати добрий лад, порядок, свободу, рівність і справедливість.

Усі питання щодо нового інституту віднесли не до компетенції державних органів, а до МВС УНР, що викликало чисельні обурення. Національні меншини розкритикували закон як недемократичний і національно заанґажований. Вимагали визнати громадянами всіх, хто на день опублікування закону постійно проживав в Україні або ж усіх, хто належав до російського підданства та проживав в Україні до початку Першої світової війни. У результаті закон намагалися переробити та покращити декілька разів.

×