Коли до кінця XVII століття землі Північної Африки, які до цього контролювала Візантія, остаточно відійшли Омейядському халіфату, увагу арабів зосередилась на Європі. Місцевий король Родер в цей час воював з Васконі (басками) в протилежній частині Піренейського півострова, так що мусульмани, не зустрівши серйозного опору, зуміли значно просунутися на північ в бік Севільї.
Про це повідомляє "Наука і життя".
У липні того ж 711 року відбулася вирішальна битва між вестготами, з одного боку, і арабами та берберами, з іншого. Незважаючи на чисельну перевагу, військо Вестготського королівства зазнало нищівної поразки, король Родер був убитий, і до 718 року халіфат захопив більшу частину Піренеїв. Тільки північні райони країни чинили запеклий опір. Тут з'явилося королівство Астурія, з якого почалася Реконкіста - процес відвоювання Іберії, що завершилася в 1492 році.
На Піренейському півострові збереглася велика кількість археологічних свідчень арабського завоювання. Але відомо, що мусульмани намагалися йти далі на північ. Письмові джерела говорять про те, що ці спроби закінчилися після знаменитої битви при Пуатьє (732 р.), коли війська короля франків Карла Мартелла розгромили арабів. Однак археологічних свідчень проникнення мусульман на північ від Піренеїв мало. Тому такими важливими виглядають результати французьких археологів, які встановили, що три поховання в околицях міста Ним (південь сучасної Франції) були здійснені мусульманами.
Поховані укладені в могилах відповідно до мусульманського обряду - у всіх випадках вони лежать на правому боці, обличчям у бік південного сходу, в напрямку Мекки. Руки витягнуті уздовж тулуба, ноги у двох випадках перехрещені. Автори роботи відзначають, що, як мінімум, у двох випадках покійних поховали в підбійних похованнях: у стінці похоронної ями була влаштована спеціальна ніша, в яку вкладали тіло. Після здійснення поховання нішу заклали камінням. Поховання такого ж типу раніше знаходили на території Іспанії, Португалії і Сицилії, де вони з'явилися внаслідок завоювання арабами.
Радіовуглецевий аналіз показав, що знайдені під Німом останки належать до VII - VIII століть. Антропологи, які обстежили кістки, дійшли висновку, що всі троє були дорослими чоловіками. Одному з них було 20-29 років, іншому - більше 30, третьому - більше 50. Аналіз ДНК показав, що по батьківській лінії вони сходять до населення Північної Африки, з чого можна зробити висновок, що були берберами.
Вік поховань і сама знахідка роблять їх найдавнішими мусульманськими похованнями на території сучасної Франції. Цікаво, що на останках немає ніяких ознак насильницької смерті, тобто вони не були вбиті в бою чи страчені. Крім того, немає ніяких слідів того, що мусульман поховали на якійсь спеціальній, ізольованій від інших поховань ділянці. Про що це говорить? Відомо, що араби і бербери кілька разів займали Ним в першій половині VIII століття. Можливо, ці троє були серед тих, хто залишився в місті після того, як війська мусульман покинули його.
3 
1
Коментарі