Михайло Вербицький народився 4 березня 1815 року в селі Явірник-Руський на Надсянні у родині греко-католицького священика.

Коли Михайлові виповнилося 10 років, помер батько, а матір удруге вийшла заміж і зреклася дітей. Ними опікувався батьків двоюрідний брат, перемишльський єпископ Іван Снігурський. Він віддав хлопців до церковного хору. Михайло співав альтом.

"Хітара — то мій фортепіян і моя жінка", — жартував отець Михайло Вербицький. Він більшість своїх творів писав саме для гітари. Цим інструментом захопився у 1830-х, коли навчався у Львівській духовній семінарії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 100 років тому тризуб визнали державним гербом – 10 історичних фактів

Вербицький 1838 року одружився з австрійкою Барбарою Сенер. Через це мусив покинути навчання — семінаристам було заборонено брати шлюб. Причина такого поспішного рішення стала зрозуміла в січні — у подружжя народився син Іван. За кілька місяців після пологів Барбара померла. А Михайло повернувся до семінарії. Потім одружився удруге, народився син Андрій. Знову овдовів.

21 грудня 1864-го вірш "Ще не вмерла Україна" вперше виконали у Львові — у виставі театру товариства "Руська Бесіда" за п'єсою Карла Гайнца "Запорожці". Михайло Вербицький мріяв покласти на музику всі поезії Тараса Шевченка. У 1863 році в львівському журналі "Мета" надрукували не відомий доти твір "Ще не вмерла Україна". Він сподобався священикові. За тиждень отець Вербицький написав музику — спершу для гітари, а потім для хорового виконання.

Текст її трохи підлаштували під зміст спектаклю — на "Ще не вмерло Запоріжжя". Вистава була нудною. Враження на глядачів справляли лише пісні Вербицького. Публіка після кожної аплодувала стоячи. Довелося виконати пісню на "біс". Наступного року вже оригінальний текст "Ще не вмерла Україна" виконували у Перемишлі на роковинах смерті Тараса Шевченка. Уже згодом з'ясувалося, що вірш належить не йому, а молодому вченому-етнографові з Борисполя під Києвом — Павлові Чубинському.

×