Маємо 3 сценарії виходу України з кризи

Якби у нього був такий радник, як Каха Бендукідзе (грузинський реформатор Каха Бендукідзе, 1956-2014 рр., за часів президентства Саакашвілі у Грузії був міністром економіки, міністром із координації економічних реформ. Півроку був радником президента Петра Порошенка. - Gazeta.ua) у президента Грузії Саакашвілі, або ж такі ж розумні люди - то я був би щасливий. В Україні вони є, але працювати з ним не хочуть. З різних причин - через когнітивні обмеження президента, який ніколи не займався ані зовнішньою політикою, ані економікою, безпекою, регіональними особливостями, через його рівень знань. Вони просто розуміють, що він не здатний їх зрозуміти. От такий висококласний радник радить йому - скажімо, щось "зі сфери вищої математики". А у президента рівень - арифметики 3-го класу. Що він може зрозуміти?

Пілот-президент без жодних навичок за штурвалом літака, який набирає висоту. Попереду зона турбулентності. Трястиме дуже сильно. Кажуть, буде щось схоже на Велику депресію. Насправді - історія інша, але виклик є надзвичайним. Пілот утримає штурвал? Не бачу жодних ознак того, що він може це зробити. І не бачу того, що хтось зараз біля нього може допомогти йому в цій ситуації.
Ще 2010 року розумні люди говорили: "за штурвал не можна пускати ідіотів". Але 12,5 млн українців проголосували за пілота-ідіота. Він обіцяв почути кожного і економічну стабільність. І що ми мали - падіння. Впало все - макроекономіка, індекси виробництва, впали золотовалютні резерви. Гроші вкрали, бюджет знищили. Стався обвал. Почалася російська агресія. Усе це є наслідком помилки виборців. Обрали не того пілота.
Історія повторюється. Торік не 12,5 млн, а 13,5 млн проголосували за Володимира Зеленського. Ці всі проблеми, які нас очікують - на відповідальності тих, хто посадив цього пілота в кабіну літака. Все, що відбуватиметься із їхніми кишенями, безробіттям та іншими проблемами - це результат їхнього власного вибору. Може статися так, як 2013-го. Пілот катапультується в Ростов-Оман, і комусь потрібно буде швидко бігти в кабіну пілота та хапатися за штурвал.
Постраждають від цього соціального експерименту всі. Але легше перенесуть ті, хто не голосував за ЗЕ і розумів ризики. Вони освіченіші, заможніші, міцніше стоять на ногах.

Ще за одним опитуванням, у 73% українців вистачить заощаджень лише на 3 місяці. Місяць карантину уже минув - бачимо, що економіка падає. Зростає безробіття, доходи зменшуються. Нас очікує подальше охолодження економіки. Страждатимуть і бюджетники, і бізнесмени. Але виборці ще жалітимуть президента. Мовляв, у важкий час він прийшов, пандемію ніхто не міг передбачити, для кого хоч це випробування. Виборці незадоволені, але визнати свої помилки складно. Є спокуса звалити все на "зовнішні обставини". Але прийде момент ще більших проблем, коли постане питання - що робити і хто винен? Тоді виборці Зеленського почнуть перекладати провину на президента і монобільшість у парламенті. Тоді у "слуг народу" буде спокуса оголосити політичних опонентів "ворогами народу" та перекласти відповідальність за свої помилки на них та їх "шкідництво". Можемо сповзти в авторитаризм.

Період економічної та політичної турбулентності, втрата керування, спроби закручування гайок, спротив і незадоволення суспільства, збідніння. Є 3 варіанти розвитку сценарію. Перший - перша особа держави повторює слова Бориса Єльцина: "Я устал, я ухожу". Оголошуються позачергові вибори, на них хтось виграє, тільки питання, хто. Другий сценарій - втрата керованості відбулася. Але у форматі парламентської політичної кризи - не Майдан. Бо Майдан швидко не визріває, на це треба десятиліття. Третій сценарій схожий на перший. Це історія польського президента Габрієля Нарутовича (перший президент Польщі, 1865-1922 рр., був на посаді всього 5 днів. - Gazeta.ua). Його вбив фанатик. Зробив це із безвиході. Вважав, що це єдиний шлях - насильницький, що легітимні способи позбутися "поганого президента" вичерпані. У нас купа людей із посттравматичним синдромом після війни. Такий спосіб багато разів проявлявся у подібних ситуаціях. Ніхто б не хотів такого розвитку подій. Бо це ще й спокуса для Путіна, щоб вирішити свої цілі.

Постановка діагнозу - навіть невтішного - це вже крок до вибору стратегії лікування. І результат може бути успішним, якщо це все вчасно зробити. Для людини, яка мала нещастя виграти вибори рік тому, треба усвідомити і прийняти діагноз та обрати стратегію лікування. Йти до політичних опонентів і чесно сказати: я помилився. Він має визнати, що потребує допомоги опонентів. У цьому випадку є шанс врятувати ситуацію. Але багато часу втрачено намарно. Наприклад, коли йдеться про підготовку до пандемії чи економічної кризи. У команді немає людей, які можуть йому допомогти. Оці метушливі зміни міністрів охорони здоров'я і фінансів - це доводять. Це показує, що він розуміє: щось пішло не так, але не знає, що саме. Українське суспільство найближчі 2 роки, а скільки триває в середньому криза, будуть гірше жити - і це наслідок їхнього вибору. Все пішло не так, як виборці собі уявляли. Бо посадили в крісло першого пілота - дилетанта.

Не можна виключати, що цього року чи наступного треба проводити перевибори - і президентські, і парламентські. На тих самих підставах, як Зеленський оголошував парламентські вибори: через утрату суспільної довіри. От тільки тепер він може сам опинитися в такій саме ситуації. Він сам створив прецедент. За великим рахунком, виправити можна було минулого року, обираючи досвідчених політиків, а не дилетантів. Тепер літак веде стажер. Попереду - буря. Треба знайти законний спосіб, щоб штурвал із рук дилетантів у владі встигли перехопити ті, хто має досвід та необхідні компетенції. Уряд національної довіри, досвіду і професіоналізму.