У середині XIX сторіччя у Львові було споруджено лише 9 фабрик і мануфактур. Основою промисловості були ремісничі майстерні, зосереджені, в основному на Підзамчому, або Жовківському передмісті, як стало прийнято називати дільницю у австрійські часи.
Докорінно ситуація почала змінюватись із появою залізниці. 1869 року колія з'явилась у північних передмістях Львова, це відчутно пожвавило промислову активність, проте основним стало те, що залізниця "принесла" масу дешевого товару, і місцеві дрібні ремісники опинились поза конкуренцією, необхідно було виходити на новий рівень.
Саме тоді з'являється "одноповерхове" Підзамче, вздовж вулиць будувались типові довгі одноповерхові виробничі приміщення невеликих підприємств, деякі з них збереглись донині – на вулиці Донецькій, Богдана Хмельницького, Жовківській, Городничій.
Важливу додаткову роль у формуванні львівської промисловості відіграло значення Львова, як адміністративного та урядового центру чималого краю. Статус притягував досить великі імперські інвестиції. Місто отримало змогу підтримувати та розвивати ті види підприємництва, які йому добре давалися. Це насамперед харчова і легка промисловості, металообробка, деревообробка та будівництво. На зламі століть на Підзамчі вже діяло багато підприємств, які були доволі успішними у своїх сферах. Слід згадати парові млини – Роберта Домса та "Марія Гелена" на Лемківській, конддитерські підприємства "Бранка" і "Газет", фабрика лаків і фарб на Хімічній тощо.
Добрі інвестиції та економічно-соціальний підйом краю у кінці XIX сторіччя загалом, дали змогу створювати та розвивати у Львові досі незнані тут галузі промисловості – наприклад, хіміко-косметичну. 1899 року, на вулиці Городничій, Генрік Блюменфельд відкрив невелике підприємство – фабрику "Тлен", що успішно працювала у цій галузі.
6 
1
Коментарі