Коли Альбрехт Дюрер, одне зі світил живопису доби німецького Відродження, створював свої картини, він і уявити не міг, що частину з них доля закине до далекого Львова. Не міг він думати і про те, що в епоху сили та жорстокості, інший німець (тобто австрієць) захоче повернути ці картини додому.

У період від 1869 до 1941 року у Львові була унікальна колекція картин відомого німецького художника Альбрехта Дюрера (1471 – 1528 рр.). 24 роботи (за іншою версією, 27), родом з епохи Відродження, були справжнім надбанням культури та високого мистецтва. Саме тому, цінність їх була надзвичайно високою. Зібрав колекцію ще на початку ХІХ століття князь Генрик Любомирський. Пізніше він уклав угоду з Ю. М. Оссолінським, засновником Оссолінеуму. За угодою, Любомирський мав передати свою колекцію в заснований Оссолінським заклад, а натомість, після смерті Ю. М. Оссолінського, Любомирський та його нащадки мали стати опікунами закладу.

У 1869 році колекцію полотен Дюрера, як і було домовлено раніше, перевезли з Пшеворська до Львова, в Оссолінеум. Про колекцію на якийсь час забули. Її не показували і не експонували. Тільки науковці та мистецтвознавці знали про безцінний скарб в бібліотеці Оссолінських. Інтерес висловила Німеччина. Роботи Дюрера з львівської колекції експонувались в Нюрнберзі. У 1936 році колекцію навіть використали з нагоди проведення Олімпіадії в Мюнхені. Малюнки Дюрера там йшли під загальною категорією "Великі німці". Згодом, львівським мистецтвознавцем міжвоєнного періоду М. Ґембаровича, у співпраці з віденським вченим Г. Тітце, було видано каталог львівської збірки відомого німецького художника. "Рисунки Альбрехта Дюрера в музеї Любомирських у Львові" – так його було найменовано.

Після початку Другої світової війни, її радянського-німецького періоду, у перші дні німецької окупації Львова до міста прибув "спеціальний уповноважений для захисту творів мистецтва на окупованих територіях", австрійський мистецтвознавець Каєтан Мюльманн. У нього було особливе доручення від Г. Ґерінґа: вивезти збірку робіт Альбрехта Дюрера до Берліна.

Колекцію транспортували і до закінчення війни її пристанищем стала рейхканцелярія Адольфа Гітлера. Останній, як відомо, вчився на художника і, за деякими даними, з особливою шанобою та захопленням ставився до творів Альбрехта Дюрера.

В останні дні війни, через загрозу бомбардувань Берліна, твори мистецтва було перевезено до старої соляної шахти Аль Аусзеє, поблизу Зальцбурга, що в Австрії. Там її і було знайдено американськими військовими. У 1947 році до уряду США звернувся Георг Любомирський. Посилаючись на те, що він є нащадком роду, який зібрав (створив колекцію), Георг запропонував повернути йому роботи. У відповідь, Любомирський обіцяв подарувати частину робіт Національній бібліотеці у Вашингтоні. Коли в 1948 році американці повернули колекцію Любомирському, той про другу частину обіцянки випадково забув.

Станом на середину 1990-х, стало відомо про місцезнаходження більшості картин. Три з них були у музеї "Метрополітен" у Нью-Йорку, дві в Художньому музеї у Клівленді, дві у Роттердамі. Також знаходились картини у Чикаго, Бостоні, Бірмінгемі і ін. Частина робіт потрапила до приватних колекцій.

×