125 років тому, 1 грудня світ познайомився з Шерлоком Холмсом. Перший твір про вже легендарного детектива "Заплутаний клубок" був написаний усього за 20 днів. Понад рік він блукав лондонськими редакціями. Врешті-решт журнал "Різдвяний щорічник Бітона" надрукував повість 1 грудня 1887 року зі зміненою назвою - "Етюд у багряних тонах".
Джозеф Белл був найоригінальнішим професором Единбурзького університету. "Кинувши гострий погляд на чергового пацієнта, він міг визначити захворювання, професію і навіть характер хворого, — згадував його учень Артур Конан Дойль. — За кілька секунд він дізнавався про нього більше, ніж я з усіх своїх попередніх розпитів".
Молодий студент був у захваті від нього. Артур закінчив університет, став бакалавром медицини, зайнявся лікарською практикою, плавав до Західної Африки, але образ дивовижного доктора Белла не давав йому спокою. І Дойль вирішив написати детективну історію.
Її головний герой Шерлок Холмс — англійський джентльмен із тонким орлиним носом та гострим пронизливим поглядом — розслідував злочини тими ж методами, якими університетський професор виявляв хворобу і ставив діагнози.
Конан Дойль розіслав повість "Етюд у багряних тонах" видавцям. "Шановний сер, ми прочитали Ваше оповідання, й воно нам сподобалося. Ми не зможемо опублікувати його цього року, бо в даний час ринок забитий дешевою літературою", — писали з видавництва "Ворд, Локк і Компанія". Листоноша ще довго повертав обтріпані конверти з рукописом. Нарешті його погодився надрукувати "Щотижневик Бітона", і роман 28-річного автора побачив світ 1 грудня 1887-го.
Згодом журнал "Стренд" замовив шість розповідей про сищика. Наклад із 300 тис. екземплярів раптово зріс до півмільйона. У день виходу чергового номера біля редакції збиралися величезні черги.
На пароплаві, що прямував через Ла-Манш, англійців тепер упізнавали не лише за картатими макінтошами, але й за затиснутими під пахвою журналами "Стренд". Шерлок Холмс приніс Конан Дойлю славу й багатство.
Видавці не давали йому перепочинку й вимагали продовження. Автор же вважав свої оповідання літературою несерйозною і мріяв писати історичні романи. "Подумую нарешті вбити Холмса й зав'язати з цим, — поскаржився він якось матері. — Він відриває мої думки від цікавіших речей".
Коли у "Стренді" з'явилася "Остання справа Холмса", Лондон був у жалобі: Шерлок Холмс загинув у сутичці з професором Моріарті. Деякі читачі навіть прив'язали до капелюхів чорні стрічки. Інші ж атакували редакцію листами з погрозами й вимагали повернути Холмса живим і неушкодженим.
Продовжити пригоди детектива аж через 10 років автора змусили інфляція й витрати на лікування дружини, яка захворіла на сухоти. Редактор "Стренду" запропонував Конан Дойлю 100 фунтів за тисячу слів, і той не зміг відмовити.
Загалом Артур Конан Дойль написав про Шерлока Холмса дев'ять книжок — чотири романи та п'ять збірок, що охоплюють 56 оповідань.
Твори про детектива переклали на 76 мов. Ще за життя Конан Дойля вийшла й українська версія: 1920 року в Харкові з'явилися "Пригоди Шерлока Холмса" у перекладі Юрія Меженка.
Читачі почали сприймати Холмса — сищика-вченого у повстяному капелюсі та люлькою в зубах — як реальну людину. Дойль придумав йому правдоподібну біографію й оселив на справжній вулиці. Холмс — здібний скрипаль, актор, боксер і хімік — не ідеальний: він любить і похвалитися, і повалятися в ліжку, і просто побайдикувати. До жінок, на відміну від свого друга Ватсона, не охочий, бо вони відволікають його від роботи.
Будинок на Бейкер-стріт, 221б, де він нібито жив, побудували ще 1815 року. Із 1860-го по 1934-й тут був пансіон, доки будівлю не придбало Міжнародне товариство ім. Шерлока Холмса. На ньому повісили меморіальну дошку з написом: "Тут із 1881-го по 1903 рік жив і працював знаменитий приватний детектив Шерлок Холмс". Нині за 6 фунтів стерлінгів кожен може потрапити до знаменитого кабінету господаря, обставленого у вікторіанському стилі. Там можна почитати тогочасні газети, пограти на улюбленій скрипці Холмса й навіть полежати на його канапі.
1854, 6 січня — "народився" Шерлок Холмс
1878 — розпочав професійну кар'єру як приватний детектив; упродовж наступних 12 років розкрив майже 500 справ державного значення
1882 — почав співпрацювати з доктором Джоном Ватсоном
1895 — перебував на службі уряду Її Величності королеви Вікторії
1903 — оселився на фермі у графстві Суссекс, де зайнявся розведенням бджіл (за оповіданням "Його прощальний уклін")
1912–1914 — викрив агентурну мережу німецької розвідки на чолі з резидентом фон Борком. Після цього повернувся на свою ферму, де жив до смерті
5 
1
Коментарі