Її назвали Лізаветою на честь батькової тітки Лізавети Мілорадович. Як і більшість дівчат-аристократок того часу Лілі, як називали їх батьки, початкову освіту одержала вдома. Околиці села Полошки, де був маєток Скоропадських, були багаті на поклади каолінової глини. Спрагла до творчих відкриттів дівчина захопилася ліпкою, спільно з ровесницями під супровід співу народних пісень виліплюючи всякі фігурки. Схильності Єлисавети помітили батьки, і після завершення нею державної жіночої гімназії підтримали її прагнення піти на навчання до скульптора.
Для Скоропадських було принциповим питання освіти: "Кожна людина, чи то хлопець, чи дівчина, мусить мати свій фах, і то незалежно від того, чи ця робота потрібна, щоб заробляти на прожиття, чи просто як заняття".
В 1921 році дівчина вступила до берлінської Академії мистецтв в якій отримує фах скульпторки. Виконувала приватні замовлення із скульптурних композицій та портрету (нині в Швейцарії зберігаються портрети її батька Гетьмана П.Скоропадського та сестри Гетьманівни М.Скоропадської; доля інших робіт невідома).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Показали документи родини видатного українського гетьмана
Під час Голодомору в Україні Гетьманівна Лізавета брала активну участь у наданні гуманітарної допомоги українцям. Працювала у Допомоговому Комітеті який очолювала її мати Олександра. В Східно-європейському дослідному інституті імені В.Липинського у Філадельфії (США) зберігається велика кількість матеріалів про діяльність Гетьманівни Лізавети у справах гуманітарної допомоги голодуючим українцям. Зокрема вона організовувала акції по збору коштів на купівлю і пересилку пакунків з харчами голодуючим, читала доповіді, які інформували західне суспільство про українську трагедію (спеціально з цією метою вона їздила до Голландії) тощо.
Вже в період 1937-1938 рр. Лізавета Павлівна перебрала на себе частину обов'язків по керівництву гетьманськими організаціями, що діяли в окупованих фашистами країнах Європи . Вона, як і всі діти Скоропадського, була відданою патріоткою своєї втраченої Батьківщини, але відчувала власну приналежність до української нації надзвичайно глибше, з загостреним почуттям гордості й винятковості свого народу.
Під час Другої світової війни вона їздила до таборів, де утримувалися українки, яких було вивезено з Батьківщини для примусової праці в Німеччині. Передавала їм харчі й одяг, домагалася для них полегшення режиму утримання.
З наближенням до Берліну радянських військ у 1945 році Павло Скоропадський змушений був покинути столицю Німеччини. Донька Лілі супроводжувала батька на шляху до англо-американської зони просування під час чого стала єдиним свідком трагічної смерті останнього українського Гетьмана. З її згоди український греко-католицький священник отець Григорій (Онуфрів) відслужить молебен над тілом її померлого батька Гетьмана всієї України Павла Скоропадського.
"Для мене мій Батько був не тільки Батьком, він був для мене тим, чим був для багатьох українців, чим був для кожного справжнього Гетьманця. Він персоніфікував Велику Ідею. А що є життя людини, коли не підпорядковує вона його Ідеї, коли не живе для здійснення цієї Ідеї?", — писала вона уже після смерті гетьмана.
З червня 1945 року Лізавета постійно мешкала з матір'ю, сестрою Марією та братом Петром в Оберстдорфі в Баварії. У 1949 році вона вийшла заміж за В.Кужіма, одного з керівників Союзу гетьманців державників, давнього друга родини Скоропадських і соратника її батька. Весь час життя в Баварії Гетьманівна Лізавета Павлівна активно займалася українською монархічно-консервативною справою і була надзвичайно популярною серед її прибічників.
Під час керівництва Гетьманським рухом Лізавети Павлівни і з ініціативи його управи у 1963 році в Філадельфії було створено Східно-європейський дослідний інститут ім. В.Липинського, який і до нині провадить дослідницько-видавничу діяльність насамперед доби Гетьманату 1918 року, діяльності Гетьманського руху та української державницько-консервативної думки.
"Для моєї сестри Єлисавети, яка фанатично любила батька і всім серцем сприйняла українську справу, крах гетьманату залишився незабутньою катастрофою на все її життя", - згадувала її молодша сестра Олена.
Єлисавета стала фундатором товариства "Українська громада" у Полтаві, меценаткою українських шкіл, фінансувала видання українських книжок, створення народної бібліотеки. Очолила Полтавське добродійне товариство. Створила Наукове товариство ім. Т. Шевченка у Львові та фінансувала друкарні при ньому. Наприкінці XIX ст це товариство заходилось "українізувати" австро-польську Галичину та поклало початок українському Відродженню в Західній Україні.
Гетьманівна Лізавета Скоропадська в Оберстдорфі (Баварія, Німеччина). З її смертю Гетьманський рух став повільно занепадати.
Опублікували фото родинного маєтку Скоропадських. Він був розташований у сучасному селі Полошки Глухівського району на Сумщині на річці Вербовитець. Гетьман Павло Скоропадський успадкував його від батька.
4 
1
Коментарі