Київ 4 червня 1500-го звільнили від усіх торгових мит. Це передбачало маґдебурське право, яке діяло в місті до 1835 року.
Маґдебурзьке право з'явилося на Русі разом з німецькими колоністами, яких запрошував король Данило та його наступники. Німці отримали право організовувати в галицьких і волинських містах самоврядні громади з автономними судово-адміністративними інституціями. З початку XV ст. маґдебурзьке право набуло поширення на решту українських земель.
У XIV—XV ст. Київ перебував під владою литовських князів. Місто відбудували, населення збільшилося. Великий князь Олександр із метою пожвавлення господарства міста надав Києву маґдебурзьке право. 1497-го утворили і запустили роботу київського магістрату.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Москву спалили дотла
Для міщан боротьба за надання їм маґдебурзького права була способом здобуття автономії від держави для захисту від зазіхань великих феодалів. Київ став центром міжнародної торгівлі. Також прийняли складське право — іноземні купці частину товарів мали продавати в Києві.
Наприкінці XVIII ст. Катерина II зняла привілеї міста, приєднавши його до Малоросії. 1802-го Олександр І відновив Маґдебурзьке право. 1835 року Микола І остаточно скасував його.
Магдебурзьке право Львову надано Львову 1356-го Казимиром III. Воно диктувало права міста на відокремлення міської громади від влади урядовців і на автономію.
Серед усіх прав, що надавав магдебурзький привілей місту, було і те, що євреї, сарацини, українці та вірмени проводили судочинство при війті. Але у випадку, якщо вони відмовляються судитися згідно з магдебурзьким правом, то їм дозволяється звертатися до власних традицій та звичаєвого права, але при голосуванні війта на цьому суді.
3 
1
Коментарі