Лібералізацію 1953-1964 років зумовило насамперед економічне піднесення повоєнного часу та нові віяння в політичній сфері Радянського Союзу: критика культу особи Сталіна на XX з'їзді, а також ухвалення Третьої програми партії 1961 року. Кінематограф залишався "головним із мистецтв", він формував громадську думку. "Моральний кодекс будівника комунізму" 1961 року став зібранням норм, яких слід було дотримуватися, тому і в кіно герої набувають рис, що відповідають нормативним тенденціям. Ми бачимо серед героїв "правильних" та "неправильних", і "правильні" обов'язково відповідають вимогам ідеальної радянської людини: працюють на благо Батьківщини, мають патріотичні настрої та є взірцями моральності. "Неправильні" саботують роботу, зраджують Батьківщину, поводяться непорядно.
Неодмінною ознакою радянського кінематографу періоду "відлиги" було звернення до воєнної тематики. Свідки Другої світової війни були основною глядацькою аудиторією, а молодше покоління вже було виховано під впливом повоєнного дискурсу. Фільми про війну за Хрущова відрізнялися від тих, які пропонувала сталінська епоха, їм була притаманна особлива атмосферна чутливість та зосередженість на особистих аспектах та переживаннях героїнь та героїв.
Жіночі образи в фільмах на воєнну тематику не відрізнялися від образів героїнь-красунь із комедій та мелодрам. Провідною рисою кінематографу "відлиги" у воєнних фільмах, окрім патріотичної тематики, є також і зовнішній вигляд жінок.
Тетяна Самойлова, яка зіграла роль Вероніки в фільмі "Летят журавли", постає перед глядачками та глядачами в незвичному образі. Вона не вписувалася в атмосферу війни – носила макіяж та модний білий светр, що засвідчували її фемінність та асоціювання цієї жінки зі "світлим майбутнім", тобто з перемогою . Символічна тяглість ототожнення жінки з життям, світлим майбутнім простежувалася і в радянських фільмах періоду "відлиги". На жінок-героїнь покладалося кілька функцій: виконувати роботу, продиктовану воєнним часом, та мати доглянутий і модний зовнішній вигляд (попри тяжкі воєнні умови), а також символічне навантаження – її образ мусив породжувати почуття надії та віри в перемогу. Ще від початку фільму Вероніка вирізнялася фемінністю : загадковий погляд, кокетлива поведінка перетворили середньостатистичну радянську комсомолку на західну красуню, яку важко було вкласти у формат трагічних подій війни Така демонстративна жіночність була характерним явищем "відлиги".
Коли колеги запросили Світлану, головну героїню фільму Станіслава Ростоцького "На семи ветрах", на святкування Нового року, вона вдягла біле плаття, яке дуже вирізняло її з-поміж інших дівчат, котрі прийшли в формі. Така "невинна" жіночність одразу привернула увагу колег: образ Світлани в білому платті сприймається як символ "світлого" майбутнього, якого так сподівалися під час війни. Образ Світлани, як і образ Вероніки з кінострічки "Летят журавли", має символічне значення віри в майбутнє .
Спільною нормою поведінки жінок у проаналізованих стрічках є привітність та чемність. Героїні не можуть собі дозволити різку й нетолерантну поведінку, вони є прикладом "правильної" жінки. Цигарки та трохи брутальності дозволяють собі жінки-лікарі (героїні другого плану), тоді як головні героїні залишаються "ідеальними".
У цій стрічці відображено розподіл гендерних ролей у суспільстві, що переживає війну: "Война – дело мужское" . Ця думка постійно артикулюється, найбільш яскраво – в моменті, коли один із героїв затуляє своєю спиною головну героїню. Захистити жінку – основне завдання солдата. Це повторюється, коли офіцер вмовляє головну героїню Світлану поїхати з небезпечного місця, але вона категорично відмовляється. Переконання не дозволяли їй покинути будинок, що символізує її надії та чекання на коханого, якби вона це зробила, відчувала б себе зрадницею . Бути "зрадницею" правильна радянська дівчина не могла собі дозволити, тому вона демонструвала силу духу – до останнього залишалася в небезпеці.
Образ "правильної" громадянки, високоморальної та відданої праці, подає фільм "Летят журавли", де героїня Вероніка протягом усього фільму гірко переживає особисту драму. Вона не дочекалася коханого з фронту й вийшла заміж за його двоюрідного брата. Почуваючись винною та вагаючись у правильності вибору, вона намагається "покутувати" роботою в шпиталі . Сумлінно дбаючи про кожного пораненого, вона допомагає самій собі впоратися з душевними переживаннями. У своїй допомозі пораненим вона вбачає й допомогу коханому, який зараз воює .
Отже, на противагу сталінським воєнним фільмам, у "відлигу" ми бачимо жінку-красуню навіть у таких екстремальних умовах, як війна. Зі смаком одягнені високоморальні героїні – продукт повоєнного суспільства, коли життя потрохи налагоджувалося, а громадяни Радянського Союзу вже добре засвоїли модель поведінки "правильної" радянської людини. Героїзм та самовіддача постають на фоні особистого вибору, який є рисою "правильного героя".
У зв'язку з новими суспільними тенденціями сподівання щодо жіночого образу значно зросли. Окрім виконання звичних обов'язків на роботі та в побуті, жінка мусила ще й встигнути подбати про свою зовнішність (але не скотитися до вульгарності) і бути незмінно чемною з колегами та залицяльниками.
ТУМА ВІОЛЕТА
3 
1
Коментарі
1