В колумбійському місті Какута на колумбійсько-венесуельському кордоні 17 травня 1875-го почалися перші поштовхи, що переросли в землетрус силою 7,3 градуса за шкалою Ріхтера. Одразу загинуло 5 тис мешканців, ще 9 тис померли протягом кількох місяців від ран і хвороб.
Місцеві жили біля підніжжя гірського хребта Анди на чотирьох геологічних розломах і були звиклі до земних поштовхів. Сильні землетруси траплялися раз на 100-300 років. У Какуті мешкало приблизно 21 500 мешканців, працювало сотні торгових закладів, школи, ринки та консульства. Місто процвітало.
Невелике тремтіння землі відчувалося ще за три днів. Кілька разів трусило і за день до землетрусу. На головній площі церковний годинник показував 11:15 ранку, коли раптово усі почули великий гуркіт і землю затрусило так, як ніколи до цього.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сім підземних поштовхів зруйнували три провінції
Першими почали руйнуватися дахи будинків. Вони привалювали виходи і люди не могли вийти із дому. На останніх поштовхав валилися навіть кам'яні будинки, церква, великі дерева вивертало із корінням. За містом у землі утворилися тріщини. Із них забили підземні гейзери із сірчаною водою. Навколишні міста у Венесуелі також постраждали, але менше. Через відсутність вітру і спеку хмари пилу і попелу не розвіювалися. Вцілілі задихалися і не бачили навколо нічого. Почала надходити гуманітарна допомога з інших міст і країн.
Англійська королева Вікторія надіслала грошову допомогу на відновлення міста. Саме з цього регіону їй доставляли какао-боби та каву. Одразу побудували церкву та криниці. За рік місто відбудували. Архітектори на замовлення влади спроектували широкі вулиці, міцні будинки далеко один від одного з підвалами-укриттями із двома виходами.
Від семи поштовхів землетрусу на півночі Туреччини 28 грудня 1959 року загинуло більше 32 тисяч осіб. Епіцентр землетрусу із силою поштовхів 7,9 балів за шкалою Ріхтер пройшов в провінціях Ерзінджан, Сівас і Самсун. Цей землетрус увійшло в список 10 найбільших землетрусів 20-го століття.
8 
35413
Коментарі