Конгрес США прийняв і направив на затвердження штатів проект поправки до Конституції про введення "сухого закону" 22 грудня 1918 року.
Заборона отримала широку громадську підтримку. Його прихильниками виявилися навіть великі бізнесмени типу Рокфеллера - їм були потрібні виконавчі, дисципліновані, а головне - тверезі робітники. Через кілька років споживання алкоголю в країні скоротилося вдвічі. Також заборона мала облагородити життя американців, захистити суспільство від руйнівних наслідків зловживання алкоголем.
Хоча споживання алкоголю на території Сполучених Штатів зменшилося, проте завдяки введеним обмеженням почала зростати організована злочинність. Вона отримала потужний імпульс від заборони продажу алкоголю. До 1920 року американська мафія обмежувалася в своїй діяльності контролем проституції, азартними іграми і крадіжками. Проте нова заборона дозволила організувати підпільні мережі з виробництва та розповсюдження алкоголю.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:Як жив Бостон під час "сухого закону"
За часів заборони алкоголю, лише в Нью-Йорку налічувалося понад 100 тис. місць підпільного продажу міцних напоїв.
В період "сухого закону" особливо ревні прихильники тверезого способу життя наймали спеціальних людей, яким ставилося в обов'язки переписувати Біблію, прибираючи з них все згадки про спиртні напої.
5 грудня 1933 року ратифікували 21-у поправку, яка скасувала попередню і заборона закінчилась.
У США національна заборона на продаж, виробництво та транспортування алкоголю, діяла протягом 1920–1933 років. Заборону було введено Вісімнадцятою поправкою до конституції США
5 
1
Коментарі